Вентиляційне устаткування. Будова пристроїв для збору зовнішнього повітря, страница 2

Крім калориферів з теплоносієм вода або пара, промисловість випускає електрокалорифери. В таких калориферах повітря нагрівається від тепла, яке виділяє електронагрівальний елемент (електротен). Будуються такі калорифери невеликої потужності.

З припливної камери повітря повинно надходить не тільки оптимальної температури , а також і відповідної вологості. Зволожується повітря в зрошувальних камерах, які можуть бути елементом припливної камери , або встановлюються окремо на шляху руху припливного повітря.

Зрошувальна камера представляє собою сталевий герметичний корпус. В середині корпуса, зі сторони входу повітря, розташовані повітророзподілювачі та водорозподільні колектори зі стояками, на яких встановлено форсунки. Для рівномірного розбризкування води  по камері форсунки розташовані в шахматному порядку. Для того щоб краплі води повітрям не виносились з зрошувальної камери, на виході з неї встановлюється краплевловлювач. Зрошувальну камеру монтують над баком, який має автоматичний клапан для наповнення бака водою, переливний пристрій і фільтр для води.

Типові зрошувальні камери випускаються продуктивністю 10, 25, 50, 70, 100, і 150 м3/год.

Для підвищення вологості припливного повітря, його можливо перепускати кріз шар змоченого нещільного матеріалу.  В якості такого матеріалу застосовують кокс, гравій, дерев’яна або металева стружка і т. п. Шар матеріалу  періодично змочують. Іноді повітря в приміщенні зволожують розбризкуванням води прямо в приміщенні або змочуванням підлоги (вологи прибирання).

До вентиляційного обладнання відносять також  повітропроводи, пристрої по яким рухається повітря. В вентиляційних системах застосовують повітропроводи, які виготовляються зі сталі, ставинилу, азбоцементу, залізобетону, полівінілхлориду, поліетиленової плівки, паперу.

Сталеві повітропроводи виготовляють колового та прямокутного перерізу відповідних розмірів, які встановлені стандартами, що дає можливість виготовляти їх  елементи на заводах, а монтувати на місці встановлення.

Якщо повітропроводи призначені для роботи в особливих умовах: підвищена температура, або повітря сильно забруднене,  то товщина металу збільшується.

Повітропроводи повинні мати мінімальний опір руху повітря, тому внутрішня поверхня повинна мати рівну поверхню, особливо в місцях з’єднання окремих елементів. Повітропроводи колового перерізу виготовляють механізованим шляхом на спеціальних верстатах.

Стандартами передбачено 56 типорозмірів сталевих прямокутного перерізу повітропроводів – від найменшого розміром 100 х 150 мм до найбільшого розміром 1600 х 2000 мм.

Прямокутні повітропроводи виготовляються також як і колові, з листової сталі або сталевої стрічки за допомогою фальцевих з’єднань або зварювання.

Останнім часом широко застосовуються повітропроводи які виготовляються з ставінілу або металопласту. Ставініл або металопласт – це сталева холоднотянута стрічка з низько вуглецевої сталі , яка вкрита з одної або обох боків, полівінілхлорідною плівкою. В ставінілі поєднано міцність  сталевого листа і висока хімічна  стійкість пластмаси до корозії. З ставінілу  виготовляють спірально-замкові повітропроводи (мал.1.9) діаметром від 100 до 800 мм..

Повітропроводи з пластмас мають багато переваг ніж інші. Але не всяку пластмасу можливо використовувати для виготовлення повітропроводів, тому що  більшість пластмас легко займається. В основному повітропроводи виготовляють з полівінілхлориду, який має високу стійкість до агресивних середовищ і порівняно не дорогий. Полівінілхлорид добре формується при температурі 120 - 175˚С, добре склеюється і зварюється, але при низьких температурах стає крихким. Виготовлену трубу можливо легко відрізати.

Для виготовлення труб різного діаметра (мал. 1.10) застосовують стрічки шириною від12 до 16 мм і товщиною від 3 до 5 мм.

Гнучкі віті поліхлорідні труби герметичні, витримують тиск до 0,2МПа, звичайно зручні при монтуванні. Труби можливо легко згинати, розширювати або звужувати, за рахунок еластичності стінок та рухомості спірально - замкового шва.

Можливість розширювати або звужувати такі труби, дозволяє скоротити кількість типорозмірів трійників для розгалуження повітропроводу. Уніфіковані трійники (мал.1.11) дозволяють з’єднувати повітропроводи різних діаметрів в місцях їх з’єднання і  розгалуження.