Прийняття рішень за допомогою управлінського обліку

після виділення з СРСР України як самостійної держави, стала можливість підприємствам встановлювати свої власні ціни. Рішення, що приймаються відносно цін на това­ри та послуги, є завданням, що трапляється досить часто. З іншої сторони, в теорії немає поняття, що вважати найкращою чи оптимальною, тому що на ціни впливають різноманітні фактори, які слід враховувати при прийнятті рішень стосовно ціноутворення. Водночас ці фактори не завжди можна вира­зити точними кількісними термінами.

Для вибору цін продажу на практиці застосовують п'ять основних критеріїв.

1.Криву споживчого попиту. Тобто скільки буде купува­
тись товару різними споживачами за встановленою ціною
протягом певного періоду.

2.Ціна і наявність конкурентноспроможної і замінної
продукції і послуг.

3.Законність цін з боку державних цінових органів і їх
впливу на різні галузі економіки.

Рис. 1. Графік граничних витрат і доходів — класичний підхід до ціноутворення в умовах монополістичної конкуренції

4.Витрати і засоби, необхідні для виробництва і продажу
на різних стадіях товарообігу.

5.Найбільш вигідне сполучення взаємозалежності витрат,
обсягу виробництва та прибутку.

У будь-якому випадку витрати є порогом, нижче якого ціна, як правило, не встановлюється. У процесі формування цін витрати допомагають визначити, який буде прибуток при за­стосуванні різних цін і різних обсягів виробництва, показу­ють, як на пропоновану ціну будуть реагувати споживачі, кон­куренти та уряд, допомагають правильно визначити курс дій, орієнтований на офіційне підтвердження уряду чи суспіль­ства в цілому. Отже, при встановленні ціни діє магічний три­кутник. Вершини цього трикутника — собівартість, купівель­ний попит та поведінка конкурентів. Трикутник враховує як об'єктивні відносини людей у процесі виробництва та розпо­ділу матеріальних благ (ціна, як правило, має перевищувати собівартість), так і їх суб'єктивну оцінку, яка виражає став­леная людини до речі. Всі вершини трикутника відобража­ють три фрагменти економічної дійсності, три лінії взаємодії людини з речами та іншими людьми, які є протилежні за суттю, але водночас доповнюють одна другу.

Теорія монополістичної конкуренції починається з того, що кожен продавець має часткову монополію, оскільки може дифе­ренціювати свої вироби від інших. Так, наприклад, виріб окре­мого продавця в уявленні споживача принаймні частково відрізняється від інших конкурентів такими характеристика­ми, як розташування і зовнішній вигляд магазину, наявність чи дефіцит виробу, привабливість упаковки, розміщенням ви­робу на полиці тощо. Це означає, що кожна складова підпри­ємницької діяльності має свою криву попиту. Тому графіки, на яких відображають попит, витрати та обсяги дають лише розу­міння взаємозв'язку цих величин і є лише наближенням до реальної дійсності. Такий графік наведено на рис. 1.

З рис. 1 видно, що зі збільшенням обсягу зменшується середня виручка за одиницю продукту, а тому і прибуток на одиницю продукту (граничний дохід).

При досягненні певного обсягу виручка за одиницю зрівнюється з середніми витра­тами на одиницю, які також зменшуються, але не так різко, як зростають обсяги.

Безумовно, ціна вибирається між рівнем середніх витраті виручкою за одиницю продукції.

1.2. Стратегія ціноутворення

У ціноутворенні можуть бути вибрані дві протилежні стра­тегії: стратегія "зняття вершків" або стратегія "проникнен­ня". Обидві стратегії є ефективними, але лише там, де існує відповідна ринкова та рекламна програми.

Суть стратеги зняття вершків означає, що на перших етапах