Умови безпеки по обладнанню майданчика для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, страница 7

У 1804 р, у Москві була створена нічна пожежна охорона, на утримання якої щорічно виділялося майже 170 тис. крб. Цей день вважається днем створення в Росії професійної пожежної охорони. До 1812 р. в Москві було 20 пожежних частин чисельністю 1500 чоловік. У Москві і С.-Петербурзі було організовано перші пожежні депо для “делання огнегасительного инструмента и россилки его по всем губерниям". Розробкою оригінальних конструкцій пожежних насосів займались російські винахідники Л. Собакін. І. Казаманов, І. Бондаренко, П.Зарубін, Ф.Блінов.

Пожежні насоси ручної дії понад 300 років були в Росії основ­ним інструментом для гасіння пожеж. Пожежна техніка в 80 роках XIX от. на десятиріччя відставала від рівня розвинутих держав.

У 1672 р. на вулицях Москви з’явились дивовижі апарат для термінового виклику пожежних частив. Це були електросигнальні прилади системи "Сімен-Гальске" і “Дідріхсон", за допомогою яких передавався сигнал про пожежу на приймальний апарат, що був встановлений у пожеж­них частинах.

Незважаючи на вжиті заходи, лише в європейській частині країни протягом 50 років (1860-1910) було офіційно зареєстровано 2 млн. по­жеж, якими знищено понад 6,5 млн. дворів. На карті Російської Імперії не можна було знайти міста, яке б не постраждало від вогню. Дореволюційна статистика не відбивав повної картини біда від пожежі, оскільки не було єдиного органу, якай враховував би число пожеж і збитків від них. Якщо статистичний комітету 1910 р. визначив понад 122 млн. крб. збитків, у 1914 - 500-800 мли. крб. золотом, то у І9І7 р. вони обчислювалися мільярдними сумами.

Викладач фізики Бакинської гімназії О.Г. Лоран у 1904 р. запропо­нував гасити полум’я легкозаймистих та горючих рідин (газ, бензин та ін.) піною. Він винайшов ручній пінний вогнегасник "Евріка", за що йому була видана "привілегія" і на вогнегасник і на піну, яку він назвав "Лорантіна". О.Г. Лоран розробив спосіб отримання піни не тільки з розчинів, а й з порошків, які необхідно було розчиняти у воді, а також засіб отримання піни механічним шляхом. Пізніше застосування повітряно-механічної піни поширилося у всіх державах світу.

Праці акад. М.М. Семенова в питань детонації в газах і парах, акад. А.А. Скочинського - по боротьбі з вибухами газів і вугільного пилу в шахтах та багато інших мають світове наукове й практичне значення для запобігання пожеж та боротьби з ними.

Для вирішення проблем, пожежної охорони необхідні наукові знання фізики горіння, хімії, фізичної хімії, теплофізики, опору мате­ріалів, будівельної механіка, газової динаміки. На стиках цих наук за останні десять років створено основи теорії вогнестійкості (А.І. Яковлєв, В.О. Пчелінцев, В.М. Ройтман, А.Т. Апостолов), фізико-хімічні основи розвитку і гасіння пожеж (А.М. Баратов), теоретичні основи процесу евакуації людей з будівель (В.М. Предтеченський, М.Я. Ройтман та ін.).

Після революції було внесено зміни в управління справами пожеж­ної охорони країни. Для захисту народного господарства була потрібна нова система організації пожежної охорони. Така система впроваджена 17.IV.1917 р. декретом "Про організацію державних заходів боротьби з вогнем". Для вищого централізованого керівництва роботою по бороть­бі з вогнем була створена пожежна рада. Постанови цієї ради були обо­в'язковими для всієї країни. У декреті було визначено основні задачі служби пожежної охорони, головні напрямки її роботи.           

1.2. Пожежний нагляд і організація пожежної охорони

Контроль ва дотриманням затверджених відповідно до діючого законодавства норм і правил пожежної безпеки на об’єктах народного госпо­дарства здійснюють органи Державного пожежного нагляду (ДПН) управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх оправ України.

Керівництво пожежною охороною і державний пожежний нагляд здійснюється головним управлінням пожежної охорони (ГУЛО) МВС, а також обласними, міськими управліннями і відділами пожежної охорони.