Умови безпеки по обладнанню майданчика для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, страница 21

Межі вогнестійкості будівельних конструкцій не завжди задоволь­няють вимогам пожежної безпеки, внаслідок чого межу вогнестійкості намагаються підвищувати. Найменшу межу вогнестійкості мають незахищені металеві конструкції.

Збільшити мажу вогнестійкості будівельних конструкцій можна шляхом вогнезахисту, збільшення їх товщин, а для залізобетонних конструкцій - товщини захисного бетонного шару.

Для підвищення вогнестійкості будівельних конструкцій у будів­ництві використовують різні методи вогнезахисту.

Область використання того чи іншого методу вогнезахисту зале­жить від необхідної межі вогнестійкості; типу конструкції і її поло­ження в просторі (вертикальне, горизонтальне, нахилене); виду наван­тажень, що діють на конструкцію (статичні, динамічні); температурно вологих умов експлуатації і агресивності навколишнього середовища; від збільшення навантаження на конструкцію за рахунок маси вогнегас­ник матеріалів; естетичних вимог, що пред’являються до конструкцій.

Згідно з протипожежними нормами проектування будівель і споруд основні будівельні конструкції, в тому числі виконані із сталі, повинні мати межу вогнестійкості 0,25-2,5 годин.

Випробовування і спостереження на пожежах показали, що вогнестійкість стальних несучих конструкцій незначна, під дією високих температур вони втрачають стійкість. Межа вогнестійкості металевих конструкцій обмежується кількома хвилинами (0,1...0,3 годин) і за­лежить від температури пожежі. Особливо несприятливі умови для мета­левих конструкцій при пожежі створюються тоді, коли вони з’єднані з горючими матеріалами, наприклад, дерев’яні прогони і обрешітки, го­рюча покрівля, заповнення перекриття горючими матеріалами. Таке поєднання викликав швидке поширення   пожежі на значній площі.

Збільшення товщини металевих конструкцій не дає ефекту, оскіль­ки вони мають велику теплопровідність, швидко прогріваються і втра­чають несучу здатність. Для підвищення межі вогнестійкості стальних конструкцій до нормуючих значень використовуються різноманітні засоби вогнезахисту: бетонування, вогненосне облицювання чи спучуюче по­криття.

Покриття металевих конструкцій важкими матеріалами забезпечує необхідний вогнезахист. До таких матеріалів належать звичайний бетон, цегла, керамічні плитки тощо. Бетонування виконується шляхом нане­сення на поверхню металевих конструкцій шару бетону чи заключення стержнів в монолітну бетонну оболонку згідно з СНиП 2.03.01-84 "Бетон­ні і залізобетонні конструкції" і СНиП 3.03.01-67 "Несучі і огороджу­ючі конструкції".

Вогнезахисне облицювання виконують з використанням плитних листо­вих і штучних виробів. Його наносять на поверхню металевих конструк­цій механізованими засобами (набризк, торкретування) чи вручну. За ра­хунок нанесення такого покриття збільшується товщина конструкції і змінюються її теплофізичні властивості.

Найпоширенішим засобом захисту металоконструкцій (колон, ригелів тощо) від дії вогню в цементно-піщана і перлітова штукатурка. До складу таких вогнегасних штукатурок з заповнювачем з перлітового піску входять портландцемент не нижче М 400, гіпс чи рідке натрієве скло, а також волокнисті матеріали - мінеральна вата з температурою плавлення 1200 °С.

Вогнезахисні штукатурні покриття підвищують межу вогнестійкості металевих конструкцій від 0,5 до 2,5 годин залежно від товщини штука­турного шару (20...45 мм), їх приймають залежно від потрібної межі вогнестійкості.

Останнім часом широко застосовуються вогнезахисні порошки, до окладу яких входять азбест і рідке скло. Вони використовуються для захисту металевих конструкцій, що експлуатуються всередині при­міщень з неагресивним середовищем і відносною вологою повітря не більш як 75%. Межа вогнестійкості конструкцій буде залежати від товщини шару покриття (0,5...3 години).