Умови безпеки по обладнанню майданчика для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, страница 12

2.2. Показники пожежної небезпеки речовин і матеріалів

Оцінка пожежевибухонебезпеки речовин і матеріалів проводиться відповідно до стандарту ДЕСТ 12.1.044-69 "Пожежевибухонебезпека речовин і матеріалів. Показники і методи їх визначення"

Всі речовини розподіляються за агрегатним станок на газоподібні, рідкі і тверді. Тверді речовини в тонкодиспергірованому стані (розміром часток менше 850 мкм) виділені в самостійну групу - групу пилу в зв’язку зі специфікою їх поведінки при горінні.

Кожна тверда, рідка і газоподібна речовина, що здатна горіти, називається горючою речовиною.

Основні показники пожежевибухонебвзпеки будь-яких горючих речовин і матеріалів: група горючості, температура спалаху, темпе­ратура слалахнення, температура самоспалахнення, концентраційні межі спалахнення, умови теплового самозаймання, мінімальна енергія запалю­вання, швидкість вигоряння, швидкість розповсюдження полум’я, коефі­цієнт димоутворення. Згадані показники притаманні   горючим речовинам   залежно від їх агрегатного ставу, а також їх зберігання і використання.

Горіння, що виникає внаслідок дії відкритого вогню (полум’я, іскор) на невелику частину горючого матеріалу, називається спалахненням. Щоб речовина спалахнула й горіла, її необхідно нагріти до темпе­ратури спалахнення. Температура спалахнення - це та найменша темпера­тура горючої речовини, при якій вона займається від джерела спалах­нення і продовжує горіти після його вилучення. Спалахнення - це по­чаткова стадія горіння, холи на горючу речовину діє джерело теплоти.

Спалахнення полягає в тому, що горюча речовина локально, тобто в невеликій частині об’єму, нагрівається до температури спалахнення. Після спалахнення горючої речовини в локальному об’ємі теплота від нагрітих продуктів горіння розповсюджується в бік неспалахненої час­тини горючої системи. При цьому у шарі горючої системи, який безпосе­редньо межує зі згорівшим об’ємом, відбувається прискорення реакції окислення.

Горіння, яке виникає без впливу відкритого полум'я, а спричи­няється дією зовнішнього нагрівання, називається самоспалахненням. Воно характеризується тим, що при нагріванні речовини різко збільшує­ться швидкість екзотермічних реакцій, що закінчується горінням.

На відміну від процесу спалахнення, при якому загоряється лише обмежена частина об’єму, самоспалахнення виникає у всьому об’ємі ре­човини. Самоспалахнення характеризується температурою самоспалахнення. Це найнижча температура, до якої необхідно нагріти речовину, щоб в результаті подальшого самоокислення виникло горіння.

Згідно з тепловою теорією горіння, розробленою М.М.Семеновим, самоспалахнення - це процес горіння речовини, що виникає від зовніш­ньої температури, але без контакту з відкритим джерелом вогню. Тем­пература самоспалахнення однієї і тієї самої речовини не є постійною. Вона може змінюватись залежно від умов середовища, тиску, теплопро­відності матеріалів тощо.

Дані про температуру самоспалахнення і спалахнення використо­вують для встановлення групи горючості речовини, оцінки вибухопожаженебезпечності речовин і пожежної небезпеки обладнання і технології цих процесів, пов’язаних з переробкою горючих речовин.

2.3. Умови самозаймання речовин

Деякі речовини, в основному органічного походження, дерево, тирса, сіно, вугілля, торф, рослинні і мінеральні масла, якими про­маслені волокнисті матеріали, та інші здатні до самозаймання.

Самозаймання - процес горіння, який виникає від теплоти, що ут­ворюється в речовині внаслідок біологічних або фізико-хімічних проце­сів. У більшості випадків це тривалий процес горіння, що протікає при звичайній або трохи підвищеній температурі навколишнього середовища.

Матеріали, здатні до самозаймання, мають велику пористість, а тому й велику поверхню окислення. Вони являють велику пожежонебезпеку. Самозаймання може виникнути за температури 10...20 °С. Чим нижча тем­пература, за якої відбувається самозагоряння речовини, тим вона більше пожежонебезпечна.