Найбільш розповсюдженим і тяжким пневмоконіозом є силікоз. Цей пиловий фіброз легенів розвивається тоді, коли людина вдихає пил, що містить кремнезем. Слід зазначити, що при цьому захворюванні уражується весь організм, зокрема пригнічується функція нервової системи, знижується збудження, відчуття смакового, слухового і шкіряного аналізаторів, зменшується активність ферментів і т. ін.
Силікоз розвивається відносно повільно, переважно через 5-10 років роботи, що пов'язана з вдиханням пилу, що містить SiO2. При високій концентрації пилу силікоз може розвинутись значно швидше.
Довгий час у науці панувала думка про те, що причиною виникнення фіброзу легенів є тільки вільний двооксид кремнію SiO2. Але було встановлено, що фіброз легенів може виникати під впливом пилу силікатів, що мають зв'язаний SiO2. Таким чином, пил силікатів також спричиняє пневмоконіози, які отримали загальну назву силікатозів, серед яких відомі азбестоз, талькоз, пилові фібрози під впливом цементного, сланцевого, слюдяного пилу та ін.
Промисловий пил може призводити до розвитку професійних бронхітів, пневмоній, астматичних ринітів і бронхіальної астми. Під впливом пилу розвиваються кон'юнктивіт, ураження шкіри (шорсткість, шелушіння, потовщення, огрубілість), угрі, азбестові бородавки, екземи, дерматити і т. ін.).
Останнім часом з’являвться вказівки на канцерогенну небезпеку деяких видів пилу (азбестового). Систематична робота в умовах дії пилу призводить до підвищення захворюваності робітників з тимчасовою непрацездатністю, що пов’язане зі зниженням захисних імунобіологічних функцій організму. Аерозолі металів, пил отрутохімікатів при недотриманні гігієнічних умов праці в окремих випадках можуть сприяти розвитку професійних захворювань.
Виробничий пил може проникати в шкіру і в отвори сальних і потових залоз. При цьому в деяких випадках може розвинутись запальний процес. Закупорка пилом потових залоз несприятливо впливає на потовидільні функції шкіри.
Пил може виявляти чисто механічну дію (особливо частинки з гострими краями), подразнювати слизову оболонку верхніх дихальних шляхів і очей. Металевий і будь-який інший пил з гострими краями може порушувати цілісність слизової оболонки і створювати вхідні ворота для збудників інфекції. Фільтруюче значення носу і бактерицидна дія слизової оболонки з часом погіршується, внаслідок чого значно більша кількість пилу буде попадати в організм людини.
3.3. Методи визначення, гігієнічне нормування і засоби боротьби з пилом
Наявність пилу в повітрі робочої зони періодично контролюється. Аналіз повітряного середовища на запиленість проводять переважно ваговим і лічильним методами.
Ваговий метод полягає в тому, що досліджуване повітря пропускають з відповідною швидкістю через фільтр, який зважують до і після відбору проби. Найпоширенішими в фільтри аерозольні (АФА) з перхлорвінілового фільтрувального матеріалу.
Шляхом зважування фільтрів визначають масу пилу на фільтрі (мг), після чого облічують кількість пилу на 1 м3 пропущеного через фільтр повітря, об’єм якого реєструється під час відбору проби. На місці взяття проби вимірюють температуру, тиск і вологість повітря.
Концентрація пилу визначається відношенням маси пилу на фільтрі до об'єму повітря, протягнутого через фільтр. При цьому об’єм повітря приводиться до нормальних умов.
Відбір проб рекомендується проводити в динаміці робочого дня, 2-3 рази на одному місці. Відбирають проби повітря в робочій зоні на рівні дихання, тобто 1,5 м від підлоги. Патрони з фільтром повинні бути розміщені таким чином, щоб не було прямого попадання в фільтр струмів пилу, що рухається з повітрям.
Лічильний метод дослідження повітря на пил використовується тоді, коли запиленість відносно мала і цього вимагав технологія. За допомогою цього методу визначається кількість пилинок в одиниці об'єму повітря.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.