Загальні питання виробничої санітарії. Метеорологічні умови. Виробничий пил, страница 14

Розмір або дисперсність пилинок визначав в основному глибину проникнення їх в дихальні шляхи людини. За дисперсністю пилові частин­ки прийнято розподіляти на такі групи:

видимі з розміром часток від 10 до 100 мкм;

мікроскопічні, видимі в оптичний мікроскоп, - від 0,25 до 10 мкм;

субмікроскопічні, видимі лише в електронний мікроскоп, - менші за 0,25 мкм.

Найбільшу фіброгенну активність мають аерозолі дезінтеграції з розміром пилинок до 5 мкм, а найбільше фракція 1...2 мкм і аерозолі конденсації з частками, меншими за 0,3...0,4 мкм. Вони найглибше про­никають і затримуються в альвеолах легенів. В етіології пилових захворювань найменш активними в пилові частинки розміром більш як 5 мкм. Великі частинки відносно швидко зсідають під дією сил тяжіння, менші частинки падають з меншою швидкістю, а найменші субмікроскопічні мо­жуть тривалий час або постійно перебувати в повітрі.

При оцінці впливу пилу на організм людини певне значення має форма пилових частинок. Форма маленьких пилинок, що проникають в ле­геневі альвеоли, патологічного значення не має. Однак форма пилинок впливав на їх поведінку в повітрі, прискорюючи (кругла) чи уповільнюючи (волокниста, пластинчаста) осідання. Токсична дія пилу великою мірою залежить від хімічної природи, а не від розмірів і форми пило­вих частинок.

За шкідливістю пил поділяється на інертний і агресивний. Останній має токсичні властивості, інертний пил не виявляє отруйної дії на ор­ганізм людини.

Характер дії пилу на дихальні шляхи залежить від твердості частинок, гостроти, волокнистості, розчинності і т. ін. Розчинність пилу може відігравати позитивну роль, якщо його дія ґрунтується на механічному подразненні (цукровий, мучний пил), чи від'ємну, якщо дія ґрунтується на хімічних властивостях (пил хлорного вапна, та ін.).

Цукровий, мучний та інші види швидко розчиняються в організмі, виводяться з нього і не чинять особливої шкоди. Нерозчинний в ор­ганізмі пил надовго затримується дихальними шляхами, викликаючи в ок­ремих випадках розвиток патологічного стану.

Мінеральний склад пилу в повітрі не збігається з складом матеріа­лів, що обробляються. В складі силікатів важливе гігієнічне значення має двооксид кремнію, що міститься в комплексі з різними сполуками. Іноді незначні домішки якої-небудь хімічної агресивної сполуки зміню­ють напрямок і силу дії пилу. Це може спостерігатися під час робіт, що пов’язані з добуванням свинцю, ртуті. Наприклад, наявний в цемен­тах шестивалентний хром (до 0,001%) має виражену алергічну дію.

Електричні властивості пилових частинок помітно, впливають на час надходження їх в повітрі і на процес осідання. При різнойменних заря­дах пилинки притягаються одна до одної і швидко осідають, при однойменних - відштовхуються одна від одної і можуть довго перебувати в повітрі.

Пил може бути носієм мікробів, грибків, кліщів, яєць гельмінтів та ін. В літературі описані легеневі форми сибірської язви у робітни­ків, що вдихали пил тканин і шерсті. Бавовняний, зерновий, мучний пил містить значну кількість бактерій і грибків. В деяких випадках пил може повністю складатись з грибків.

     Крім того, небезпека пилу полягає в точу, що він може за відпо­відних умов вибухати. Це питання більш детально буде розглянуто в спеціальному розділі.

3.2. Дія пилу на організм людини

Коди людина працює в запилених умовах, частки пилу з диханням заносяться в альвеоли. Частина пилу виділяється з видихаємим повітрям, з слизом при кашлі і, а частина осідає в легенях і через деякий час це може привести до розвитку патологічних процесів. Розвиток професійно­го захворювання починається з накопичення пилу в альвеолах, в міжальвеолярних перегородках, дрібних лімфатичних вузлах і по ходу лім­фатичних судин. Там, де має місце накопичення пилу, відбувається роз­ростання сполучної тканини, що поступово веде до порушення функції легенів і серця. Сполучна тканина зморщується, створює рубці, здавлює судини. Все це порушує функції дихання, кровообігу, сприяє виникнення застійних явищ. Так розвивається картина легеневого фіброзу – пневмоконіоз (від гр. pneumon - легені, conia - пил). Ця назва об'єднує всі численні види пилових фіброзів легенів.