Період перебування робітників у кесонах чи водолазів під водою за умов підвищеного атмосферного тиску, якщо виконуються правила безпеки праці, проходить без наявності неприємного відчуття. Спостерігається лише деяке зниження частоти дихання і серцевих скорочень. Життєва ємність легенів і легенева вентиляція збільшуються. Відмічається також сухість шкіри і слизової носоглотки, знижується слух і змінюється тембр голосу. Однак всі ці явища суттєво не впливають на самопочуття і працездатність людей.
Якщо атмосферний тиск у кесоні перевищує 406,2 кПа, спостерігається ознаки наркотичної дії азоту - збудженість, запізнення зорового і слухового сприйняття інформації, погіршення пам’яті, порушення координації рухів. При тиску 1 мПа настав втрата свідомості внаслідок отруєння азотом.
Найнебезпечнішим в період декомпресії, оскільки може виникнути професійне захворювання, що називається кесонною хворобою. Вона виникає тоді, коли здійснюється надто швидкий перехід людини від підвищеного атмосферного тиску до нормальних умов. Внаслідок підвищеного тиску у людини збільшується кількість розчинених у крові газів. Швидке зниження тиску веде до перенасичення крові і тканин газом (переважно азотом). Так, якщо при нормальному атмосферному тиску в 100 см3 крові розчинено 1,8 см3 азоту, при тиску в 405,2 кПа ця кількість становить 3,9 см3,
Азот, що надходить в кров, переходить в тканини, причому найбільше поглинає його жирова тканина і біла речовина мозку. При переході від підвищеного тиску до нормального азот надходить із тканин в легені для виділення. Загальна кількість азоту, розчиненого в організмі за умов підвищеного атмосферного тиску, може досягти 4...6 л проти 1 л за нормального тиску. Якщо декомпресія відбувалась дуже швидко, азот буде виділятись в кров з бурхливим утворенням бульок. Поки ці бульбашки маленькі, вони виносяться з током у легені, а звідти виходять із організму. Якщо розміри бульок перевищують перетин кров'яних судин, вони можуть закупорити їх, що призведе до газової емболії.
Кесонна хвороба звичайно починається вже через 2-3 години після роботи і проявляється сильними болями у суглобах і м'язах кінцівок, а також у м’язах живота. Залежно від локалізації газових емболів вона може бути гострою і хронічною. Легка форма проходить через кілька годин, більш складна - через 1-2 тижні. Тяжкі форми кесонної хвороби виникають при утворенні емболів у судинах життєво важливих органів. Але ці форми кесонної хвороби зустрічаються дуже рідко.
При хронічній кесонній хворобі уражується спинний мозок. В тяжких випадках спостерігається ураження мозку, легенева кровотеча, що може призвести до летального наслідку.
Профілактика кесонної хвороби передусім передбачає правильну організацію декомпресії. Перехід робітників від підвішеного тиску до нормального повинен здійснюватись в строки, достатні для того, щоб надлишок у крові азоту встиг виділитись із організму з повітрям, що видихається.
Час шлюзування і вишлюзування входить в загальний час роботи. При тисну 110... 290 кПа робочий час не повинен перевищувати 6 годин, а при вищому тиску він скорочується до 2,5 годин, при цьому значно збільшується час для шлюзування і вишлюзування.
Крім підвищеного тиску повітря на працівників у кесонах діє висока волога, зміни температури, забруднення повітряного середовища мастильними продуктами компресорів, а при виконанні спеціальних робіт (зварка) - оксидами азоту і зварювальними аерозолями. Тому до профілактичних заходів належать підтримка чистоти і відповідної температури повітря, що надходить в кесон. Температура в кесоні і шлюзі повинна підтримуватись в межах 17...22 °С. В кесоні повинна бути створена вентиляційна система, що забезпечує триразовий обмін повітря за годину.
Велике значення мають заходи щодо запобігання охолодження організму, зволоження ніг і тіла. Недотримання цього викликає спазм судин, що утруднює виведення азоту. Після роботи рекомендується прийняти теплий душ і отримати гарячу їжу.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.