Інструктивно-методичні матеріали до лабораторного заняття з теми: "Аналіз простих ткацьких переплетень", страница 3

Малюнок 4 Види простих переплетень

а - полотняне переплетення; б - саржеве переплетення; в - атласне переплетення; г - сатинове переплетення.

нитка основи тільки один раз у рапорті виступає на лицьовій стороні серед ниток утоку або одна нитка утоку тільки один раз серед ниток основи, у дробовому позначенні саржі простого класу завжди в чисельнику дорівнює одиниці. В утоковій саржі на лицьовій стороні переважно виступають нитки утку. Така саржа має рапорт 1/2; 1/3; 1/4. В основній саржі навпаки нитки основи (R  =2/1: 3/1; 4/1).

Тканини атласного (сатинового) переплетення завдяки рідким вигинам ниток основи й утка мають гладку блискучу поверхню. Лицьовий бік тканини атласного переплетення складається з ниток основи, а тканини сатинового переплетення з ниток утоку, кожна з яких тільки один раз у рапорті проходить під ниткою основи, виходячи на виворіт (мал. 4, в, г). Для цих тканин  R > 5. Найчастіше R  =5, 8 й 10.

Тканини атласного (сатинового) переплетення, завдяки гладкій поверхні, стійкі до тертя, але через рідке розташування полів зв'язку нитки слабкіше закріплені в загальній структурі тканини й обсипають по краям зрізу. Сатиновим переплетенням виробляється більша група бавовняних тканин, а атласним - шовкових.

4.Порядок виконання роботи

1. Визначити напрямок ниток основи й утка.

Нитки основи завжди розташовані уздовж кромки. Якщо ж у зразку кромки немає , тканину варто потягнути в обох напрямках. Звичайно по утоці тканина тягнеться сильніше. Якщо препарировальной голкою з аналізованого зразка вийняти кілька ниток в обох напрямках, то нитки утоку будуть вигнуті сильніше, ніж нитки основи (виключення становлять тканини репсового переплетення, що мають тонку основу й товстий утік).

Нитки основи звичайно скручені сильніше, ніж утокові, вони більш гладкі й тверді, нитки утоку більш пухкі й м'які. Основні нитки розташовуються більш рівномірно, паралельно один одному. Щільність тканини по утку менш рівномірна, зустрічаються нитки, розташовані дугоподібно.

2. Визначити лицьову й виворітну сторони тканини.

Для розпізнавання лицьової й виворітної сторін, тканину варто покласти так, щоб одночасно можна було бачити обидві сторони. При цьому основні й утокові нитки в порівнюваних зразках тканини обов'язково повинні розташовуватися в одному напрямку.

Лицьові боки тканини завжди чистіше виворітних, малюнок переплетення виступає рельєфніше, обробка більш ретельна. Якщо тканини неравноплотные, на лицьову сторону переважно виступає система з більш щільним розташуванням ниток. Деякі переплетення підкреслюють лицьову сторону. У тканинах саржевого переплетення діагональний рубчик на лицьовій стороні спрямований ліворуч праворуч і нагору, на виворітній – праворуч ліворуч; при сатиновому й атласному переплетеннях лицьовий бік тканини блискучий, виворітна – матовий. При полотняному переплетенні й дрібно візерунчатих переплетеннях тканина з лицьової й виворітної сторін має майже однаковий вид. У набивних тканинах при однобічному набиванні малюнок перебуває на лицьовій стороні. У ворсових тканинах розрізний ворс перебуває на лицьовій стороні.

3. Замалювати ткацькі переплетення.

Після того як визначені напрямки основних й утокових ниток, лицьова й виворітна сторони тканини, приступають до замальовки переплетень. Насамперед, зачищають бахромку уздовж основних й утокових ниток, а потім препарировальной голкою злегка зрушують утокову нитку уздовж основних і розглядають її в текстильну лупу.

Замальовують переплетення на картатий папір. Кожен горизонтальний ряд кліток на цьому папері відповідає утоковій нитці, вертикальний – основній. Якщо в цьому перетинанні  на лицьовій стороні зверху лежить основна нитка, клітинку зафарбовують, якщо утокова – клітинку залишають не зафарбованою. Розглядаючи послідовно переплетення першої утокової нитки з основними, зафарбовують у першому горизонтальному ряді паперу клітинки, що відповідають лежачим зверху основним ниткам.

Замальовку продовжують доти, поки малюнок повністю не повториться, тобто не буде замальовано два рапорта.

Першу утокову нитку висмикують, зрушують по бахромі другу утокову нитку й у тім же порядку замальовують її переплетення. Так продовжують доти, поки не виявляться повністю зарисованими переплетення двух рапортів по утку. На виконаному в такий спосіб малюнку окреслюють рапорт переплетення й показують кількість ниток, що утворять рапорт тканини по основі й по утку. Малюнок рапорту повинен починатися з основного перекриття (для атласного переплетення з утокового).

4.  У висновку дати аналіз тканинам простих переплетень, привести асортименти тканин вироблюваних розглянутим класом переплетень.