Волокна для виготовлення одягу і особливо білизняних виробів повинні володіти доброю гігроскопічністю і повітропроникливістю. Волокна, які використовуються для виготовлення зимового одягу, повинні володіти високими теплозахисними властивостями. Гігієнічні властивості волокон залежать від їхнього хімічного складу і будови.
Натуральні волокна мають більш високі показники гігієнічних властивостей.
Текстильні вироби піддаються дії пари гарячих водних розчинів, обробці гарячим повітрям.
Прасування тканин вимагає обережності і встановлення рівня температури. Під дією підвищеної температури властивості волокон змінюються: підвищується зсідання, змінюється колір, волокна пом’якшуються, плавляться або розкладаються.
Теплостійкість – властивість волокон під дією підвищеної температури зберігати свої фізико-механічні властивості і повністю відновлювати їх при наступному пониженні температури.
Вогнестійкість волокнистих матеріалів характеризує їх властивість протистояти згоранню і термічному розкладу при дії вогню.
Морозостійкість – властивість вологого волокнистого матеріалу витримувати чергування заморожування і відтавання без зменшення міцності і ознак порушення.
Теплозахисні властивості характеризують можливість волокнистих, пропускають тепло від більш нагрітого середовища до менш нагрітого.
Електризованість – властивість волокон до накопичення зарядів статичною електрикою.
Сухі волокнисті матеріали проявляють як діелектрики, тобто вони не проводять електричний струм.
Під дією статичної електрики волокна взаємно відштовхуються, підвищується обрив у прядінні. При носінні виробів виникає неприємне відчуття.
Для боротьби з електризацією волокон використовують різні методи: заземлення машин для відводу у землю електричних зарядів з волокон і ниток; іонізацію повітря для збільшення його електропровідності; чітке збереження параметрів для забезпечення нормального натягу ниток.
Хімічні властивості:
Від хімічнотсійкості волокон залежить їх використання і режим різних операцій оздоблення(відбілювання, мерсиризація, фарбування, карбонізація), а також прання і хімічна чистка одягу.
Кислоти (особливо сірчана) розчиняє всі волокна крім хлорину і полівінілхлоридного.
Під дією розбавлених кислот шерсть і натуральний шовк у деякій мірі зміцнюється, збільшується їх блиск.
Їдкі луги найбільш сильно руйнують шерсть і шовк.
Органічні розчинники, які використовуються у процесі хімічної чистки можуть руйнувати деякі волокна.
Найбільш стійкі до органічних розчинників натуральні волокна, віскозні.
Кислоти здійснюють руйнівну дію на більшість волокон. Особливо це целюлозні волокна: бавовна, льон, віскоза, мідно-аміачне. При збільшенні концентрації кислот руйнівна дія пришвидшується. Концентрована сірчана кислота руйнує всі волокна за винятком полівінілхлоридного і хлорину. Нітрон стійкий до дії соляної і органічних кислот.
Розбавлені кислоти позитивно впливають на волокна тваринного походження: шерсть і натуральний шовк, зміцнюючи їх і надаючи блиску.
Луги найбільш руйнівну дію здійснюють на волокна тваринного походження. При кип’ятінні у розбавленому розчині NаОН, віскозне волокно втрачає міцність.
При низьких температурах під дією концентрованого NаОН бавовна і льон набухають, набувають шовковистого блиску, підвищується міцність і набувається властивість краще зафарбовуватися.
Окисники використовують для відбілювання (перекис водню, персульфати, інші перекиси), при довготривалій дії і підвищенні температури можуть викликати деструкцію волокон, зниження їх міцності. Найбільш стійкі – лавсан, нітрон, хлорин.
Відновники, які використовуються при процесах фарбування і відбілювання (гідросульфіт, солі натрію) приводять до зниження міцності, білкових волокон.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.