Валяльно-войлочні полотна випускають дуже давно. Спосіб виробництва заснований на здатності шерстяних волокон свойлачиваться при механічних впливах. Як настил використовують волокнисте полотно або волокнисті полотна, всередині яких розміщують каркасну тканину або шар паралельних ниток. При цьому шерстяних волокон в настилі повинно бути не менше 30%. Підготовлений настил поміщають на валяльно-войлочний апарат, який складається із двох рефлених плит, верхня з яких робить коливальні рухи, а нижня – нерухома. Дякуючи коливальним рухам верзньої рлити настил свайлачивається і ущільнюється, перетворюючись в міцне полотно. Виробляють войлок тільки одного артикула – 916501.
Неткані матеріали фізико-хімічних
способів виробництва (клейові)
Виробництво цих матеріалів розвивається швидкими темпами із-за високої економічної ефективності, виключення багатьох технологічних процесів, а також можливості використання дешевої сировини – низьких сортів волокон, які не прядуться і відходів виробництва. Принцип одержання матеріалів заснований на закріпленні окремих волокон в’яжучими речовинами – твердими або рідкими. Як тверді в’яжучі використовують термопластичні полімери в вигляді легкоплавких волокон, порошків, плівок, сіток із поліамідних, поліефірних, ацетатних волокон, які рівномірно вводять в волокнистий настил. В залежності від призначення матеріалу їх повинно бути від 5 до 25% маси матеріалу. При збільшенні вмісту твердих в’яжучих значно підвищується жорсткість полотна, що небажано.
Потім підготовлений із в’яжучим настил піддають термічній обробці. При цьому термоплавкі волокна розплавляються, розпадаються на окремі краплі, і твердіючи, зклеюють волокнистий настил. Термічна обробка волокнистого настилу може здійснюватись в сушильних камерах, гарячим пересуванням, ультрозвуковим зварбванням, променями лазера і току високої частоти. Як рідкі в’яжучі застосовують різні синтетичні латекси. В склад в’яжучих вводять також вулканізуючі речовини для придання полотнам пористості і м’якості, прискорювачі вулканізації , пластифікатори, наповнювачі. Рідкі в’яжучі наносять на волокнистий настил методом розпилення або просочування. Після цього просочене полотно піддають термообробці на електрокаландрі при температурі 120-150 ºС на протязі 2-5 хв.і одержують нетканий клейовий матеріал.
Різновидністю клейових нетканих матеріалів, одержаних з допомогою рідких в’яжучих, являються матеріали паперовиробництва (мокрого) способу одержання. Одержують їх на машинах , які виробляють папір із розчину (суспензин) , який складається із коротких волокон (до 30 мм) і рідких в’яжучич (патексов).
Процес одержання нетканих матеріалів цим способом складається із підготовки водяної суспензії волокон і в’яжучого, їх змішування, укладання одержаного складу на сітці машини, яка виробляє папір, збезводнювання, сушіння матеріала і гарячого пресування.
Машини, які виробляють папір мають дкже високу продуктивність (100м/хв), тому наряду з використанням відходів сировини одержанні матеріалу дуже дешеві застосовуються для виробів одноразового використання.
Один з найбільших перспективних способів виробництва клейових нетканих матеріалів – фильєрний. Суть його складається в тому, що волокна (нитки), які утворюються на виході із фільєр прядильно-формовачної машини, укладаютиься у вигляді полотна на транспортер, який рухається, зклеюються між собою із -за липкості свіжоформованих волокон, або закріплюються з допомогою в’яжучого , наприклад термопластичних волокон.
Для виробництва клейових нетканих матеріалів використовують різні волокна, але переважно хімічні (віскозні, капронові, нітронові, та ін). випускають їх під найменуваннями фолізелін, прокламін. Застосовують як прокладочний матеріал для виготовлення одягу. Вони легкі, пружні, незминаємі, не дають усадки і добре держуть форму.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.