Натуральні і штучні хутро та шкіра, їх аналіз

Страницы работы

10 страниц (Word-файл)

Содержание работы

Лекція №4

Натуральні і штучні хутро та шкіра, їх аналіз.

План:

1.  Будова і властивості натурального хутра.

2.  Асортимент хутрових виробів.

3.  Технологічний процес обробки шкіри.

4.  Штучна шкіра , її використання.

Література:

Основна

1. Матвієвич В.І. Матеріалознавство швейного виробництва / Матвієвич В.І. − Ужгород, 2005. − 70 с.

2. Патлашенко О.А. Матеріалознавство швейного виробництва / Патлашенко О.А. – К.: 2003 р.

3. Патлашенко О.А. Матеріалознавство швейного виробництва / Патлашенко О.А. – К.: 2006 р.

4. Савостицкий Н.А. Материаловедение швейного производства / Савостицкий Н.А. – М.:2002 р.

Додаткова

1. Міщенко Г.І. Технологія ремонту швейних виробів / Г.І. Міщенко, Г.П. Базюк. – К.: Техніка 1991 р.

2. Михайловська Л.М. Текстильные товары, товароведение / Михайловська Л.М. – М. Изд. Экономика, 1990 г.

3. Оборудование швейного производства. – М.: Лёгкая индустрия, 1997 г.

4. Орленко Л.Н. Терминологический словарь одежды / Орленко Л.Н. – М.: Легпромбытиздат, 1996.

5. Патлашенко О.А. Матеріалознавство швейного виробництва PDF. Навчальний посібник. - 2-ге видання / Патлашенко О.А. – К.: Арістей, 2007. – 288 с.

Натуральне хутро – це вичинені шкірки пухових, морських і річних звірів, домашніх тварин та хутрових птахів.

Сировину для хутрової промисловості одержують полюванням, звіроводством і розведенням домашніх тварин( соболь, куниця, песець, вівці, кози, кролі, видри, бобер, морський котик, тюлень, гагара, кайра, баклан).

В будові шкіри відрізняють волосяний покрив і шкірна тканина.

Вичинка хутра включає хімічну та механічну дію, в результаті чого шкірна тканина набуває еластичність, гарно розтягується, стійка до вологи, а волосяний покрив – пишність, м’якість. Після вичинки шкури стають придатними для виготовлення різних хутрових виробів і називаються напівфабрикатами.

Якість хутра залежить від будови шкіри і якості вичинки. Основні показники якості волосяного покриву: колір, блиск, висота, густота, пружність, м’якість, які залежать від географічної мінливості, сезонності забою, віку та статі тварини.

По кольору шкіра може бути натуральною чи фарбованою. Натуральні напівфабрикати поділяються на білі, чорні, коричневі, рижі, голубі, сірі, бурі. Натуральне зафарбування в основному буває різнорідною на різних ділянках шкіри, а також може бути плямистим.

Блиск волосся покращує зовнішній вигляд і збільшує цінність шкіри. Висота, густота та м’якість волосся є найважливішими показниками, які визначають цінність шкіри. По висоті волосяного покриву шкурки поділяються на особливо довговолосі з висотою волосяного покриву більше 9 см(росомаха, борсук), довговолосі – від 5 до 9 см(лисиця, песець), середньоволосі – від 2,5 до 5 см.(норка, кролі), коротковолосі – від 1,5 до 2,5 см.(білка), особливо коротковолосі – від 0,8 до 1,5см. (кріт, суслик).

Густота волосяного покриву характеризується кількістю волосків на одиницю площі шкіри. Висота і густота волосяного покриву визначає теплозахисні властивості хутра.

Пружність – це властивість волосяного покриву відновлювати свій вигляд після жмакання.

Пружність залежить від будови волосся. Чим товщий корковий шар волосся, тим більша його пружність.

Звалювання, тобто властивість волосяного покриву звалюватися, залежить від співвідношення пуху, ості і направляючого волосся, густоти і висоти волосяного покриву, звивистості волосся. Звалювання псує зовнішній вигляд шкіри, зменшує теплозахисні властивості і зношування хутра.

Носіння хутра залежить від міцності і зносостійкості волосся, шкірної тканини і міцності зв’язку волосся з шкірною тканиною. Носкість шкіри видри дорівнює 100%, шкіра соболя – 80%, норки – 70%, песця – 65%, каракуля – 60%, лисиці – 50%, білки – 30%, кроля – 12%, крота -10%, зайця та водяної криси – 5%.

2. Асортимент хутрових напівфабрикатів різноманітний.

Хутро соболя – найбільш красивий, ноский і цінний від пісочного до темнокоричневого кольору. Найбільш ціниться гарний соболь (баргузінський). Площа великої шкіри 8,8 дм2 .

Куниця –цінне, рідкісне хутро. Шкурка більша та пишніша, ніж у соболя, але менш шовковиста. Використовується так само, як і соболь, для жіночих головних виробів, комірів, палантинів.

Норка – цінне хутро. Відрізняють норку, яку розводять в клітках і сибірську, яку добувають полюванням. Зафарбування сибірської норки від світлокоричневої до темно-коричневої (чим темніше, тим цінніше.). норка, яку розводять в звірорадгоспах має найрізноманітніше зафарбування (біле, голубе, жемчужне і т. д.). всього в світі нараховується 130 кольорів норок. Площа шкірки 4,5 – 6 дм.

Горностай – цінне, рідкісне хутро з низьким (1,5-2см.) шовковистим волосяним покривом чисто-білого кольору, кінчик хвоста – чорний.

Лисиця має пишне м’яке , густе, довговолосе хутро. Відрізняють лисицю звичайну(червону), сиводушку, чорно-буру, серебристо-чорну, платинову, снігову та ін. цінність чорно-бурих лисиць залежить від блиску, густоти, м’якості волосся, кількості (від 30 до100%) і відтінку серебра. Використовуються шкури лисиць для виготовлення головних виробів, комірів, пальто.

Песець має пишний, м’який волосяний покрив з дуже густим щільним пухом і довгою остю. Песець серебристий, песець голубий екстра, песець голубий 1 сорту, песець голубий 2 сорту. Використання таке ж , як і лисиці, розміри шкіри – менші.

Перераховані вище шкіри знімають і вичиняють трубкою (цілком).

Хутро білки – м’яке , тепле , нестійке до тертя, зафарбування сірого кольору. Хребет і черево зшивають в пластини і використовують для шапок, комірів, жіночих пальто.

Хутро зайця – пишне, м’яке, але не міцне. Зафарбування – біле(заєць – біляк) або сіре (заєць – русак). Використовується для виготовлення комірів, дитячих пальто і шапок.

Похожие материалы

Информация о работе