На целюлозно-паперових комбінатах деревину подрібнюють до 7 мм і відварюють у лужному розчині. У результаті одержують сіру целюлозну масу, яка відбілюється. Потім проводять ксантогенування, тобто обробку лужної целюлози сірковуглецем і одержують ксантогенат целюлози. При розчиненні ксантогенату целюлози у 4-5% розчині лугу (NаОН) одержують в’язкий прядильний розчин – віскозу. Віскоза подається на прядильні машини, де проходить по скляних трубках і продавлюється через філь’єри в осаджувальну ванну з сірчаною кислотою та її солями. У ванні нейтралізується луг целюлози, розкладається ксантогенат і проходить виділення целюлози у вигляді тонких волокон віскозного шовку.
Використовуються три способи прядіння:
- бабінний;
- центрифугальний;
- безперервний.
Під мікроскопом у повздовжньому вигляді віскозні волокна являють собою циліндри з повздовжніми штрихами, які виникають при нерівномірному затвердінні прядильного розчину.
Довжина волокон може бути довільною. Лінійна густина елементарних волокон становить 0,27-0,66 текс, поперечний переріз – 25-60 мкм.
Відносне розривне навантаження до 19,8 сН/текс.
Залишкова деформація (до 70%), тому вироби з віскозних волокон дуже мнуться. Блиск віскозного волокна – різкий. Вміст вологи в ньому при нормальних умовах складає 11%. Хімічні властивості і характер горіння віскозного волокна аналогічний до цих властивостей бавовни, але швидше горять.
Мідно-аміачне волокно виробляється з бавовняної целюлози. Прядильний розчин бавовняного підпушка в мідно-аміачному реактиві. Спосіб одержання волокна – мокрий: осаджувальна ванна містить воду або слабкий луг.
У поперечному розрізі волокна мають майже круглу форму. Вони тонші, м’якіші, менше блистять. Мідно-аміачні волокна мають обмежене використання, так як на їх виробництво більше затрат, ніж на виробництво віскозних волокон.
Ацетатне волокно. Сировиною для одержання ацетатного волокна є відходи бавовни, які обробляються оцтовим ангідридом в середовищі льодяної оцтової кислоти. Реакція називається ацетилюванням. У результаті додавання води або розбавленої оцтової кислоти утворюється білий осад, який промивається і розчиняється у суміші спирту і ацетону. З одержаного прядильного розчину проводять формування волокна сухим способом.
По хімічному складу ацетатні волокна являють собою хімічно зв’язану целюлозу, тому їх властивості відрізняються від властивостей віскозних і мідно-аміачних волокон.
До синтетичних волокон відносяться:
- поліамідні;
- поліефірні;
- поліакрилонітрильні;
- поліпропіленові.
Поліамідні волокна: капрон, анід, енант.
Вихідна сировина для одержання капронового волокна – бензол і фенол на хімічних заводах переробляються у капролактам. З нього на заводах виробляється капронова смола, з якої і одержують волокно.
Поліамідні волокна відрізняються високою міцністю, при розтягуванні володіють високою хімічною стійкістю, морозостійкістю, стійкістю до мікроорганізмів.
Основні їхні недоліки – низька гігроскопічність (3,5 – 5%), світлостійкість, висока електризованість, мала термостійкість, при нагріванні до 160оС їхня міцність знижується майже на 50%. Горять волокна голубуватим полум’ям, утворюючи на кінці буру кульку.
Поліамідні волокна широко використовуються при виробництві панчішних і трикотажних виробів, швейних ниток, мережив, канатів, рибальських сіток, корду, тканин технічного призначення.
Лавсан – поліефірне волокно. У поперечному перерізі лавсан має форму круга. Лавсан руйнується при дії на нього кислот, лугів, гігроскопічність його нижча ніж капрону (0,4%), тому для виробництва тканин побутового призначення лавсан у чистому вигляді не використовується. Лавсан плавиться, повільно горить жовтим полум’ям.
Недоліки волокна: підвищена твердість,сильна електризація.
Лавсан використовується при виробництві тканин побутового призначення у суміші з шерстю, бавовною, льоном і віскозним волокном, що надає виробам підвищеної стійкості до стирання і пружності.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.