Натуральні волокна рослинного та тваринного походження. Хімічні волокна, страница 4

Лялечкова нитка являє собою кілька елементарних ниток, склеєних серицином – природною клеючою речовиною, що виробляється шовкопрядом.

У поперечному перерізі елементарна нитка має овальну форму, товщина її по всій довжині (500-900 мм) нерівномірна, має поперечний переріз  15-17 мкм.

Довжина лялечкової нитки досягає 155 м, але середня довжина розмотаної нитки – 600-900 м.

Гігроскопічність волокон при нормальних умовах дорівнює 11%.

Азбест залягає в гірських породах у вигляді жил і прожилків, його видобувають у країнах Південної Америки, Канаді, Казахстані, Росії (на Уралі). Волокна, отримані з азбесту, тонкі, гнучкі, міцні, високостійкі до температури (до 500 °С), дії лугів, є поганими провідниками тепла, струму та звуку.

Азбест – мінеральне натуральне волокно, яке має вогнестійкі, електро- та теплоізоляційні властивості. Воно використовується в технічних цілях.

Азбест переробляють у сумішах з бавовняним, віскозним та іншими хімічними волокнами на пряжу, з якої виготовляють вогнезахисні тканини та азбестогумові вироби.

ХІМІЧНІ ВОЛОКНА

ВИРОБНИЦТВО

Без хімічних волокон неможливо уявити сучасне народне господарство. Сьогодні вони міцно ввійшли у наш побут як повноцінні замінники природних матеріалів. Освоєння космосу, розвиток літако- і ракетобудування, атомної енергетики та інших галузей техніки вимагає створення хімічних волокон з комплексом особливих, спеціальних властивостей.

Початок промислового виробництва штучного волокна відноситься до кінця ХІХ століття.

У 1891 році одержано у промислових масштабах перше із целюлозних волокон – нітратний шовк (віскозний), який покривав дефіцит натурального шовку. В 1986 році освоєно виробництво мідно-аміачного волокна. У 1918-1920 р.р. розроблений спосіб одержання ацетатного волокна. З 1 м³ деревини можна одержати 200 кг целюлози, відповідно 1500 г віскозного волокна достатньо для виготовлення 1500 м тканини.

В 1932 році у Німеччині почали виробляти полівінілхлоридне волокно, яке дало початок виробництву синтетичних волокон.

Найбільш поширене синтетичне волокно – поліамідне було в промисловому масштабі випущено у США в 1940 році. До кінця 80-х років доля синтетичних волокон склала 10 млн т або 77% у світовому виробництві хімічних волокон.

Синтетичні волокна володіють великою міцністю, еластичністю та стійкістю до багаторазових деформацій.

Виробництво хімічних волокон включає п’ять етапів:

1.  одержання і попередня обробка сировини;

2.  приготування прядильних розчинів або розплавів;

3.  формування нитки;

4.  обробка;

5.  текстильна переробка.

Штучні волокна одержують із різної природної сировини – деревини, відходів бавовни, металів.

Синтетичні волокна одержують з кам’яного вугілля, газів, нафти.

Всі хімічні волокна формують з розплавів або прядильних розчинів високомолекулярних сполук.

Розплав або розчин фільтрується , очищається від бульбашок повітря. Далі продавлюється через тоненькі отвори спеціальних філь’єр. Філь’єри є робочими органами, що здійснюють процес формування волокон на прядильній машині.

Струмки, що витікають із філь’єрів, твердіють, утворюючи нитки, які потім намотуються на приймальні пристрої. Твердіння проходить у камерах, де вони охолоджуються потоком інертного газу або повітрям. Затвердіння може проходити у сухому середовищі в осаджувальній ванні (сухий спосіб) або у мокрому середовищі (мокрий спосіб).

Філь’єри можуть бути різної форми (круглі, квадратні, у вигляді трикутників) та розмірів. Сформовані з одного філь’єра нитки з’єднуються, витягуються і намотуються.

Обробка ниток може включати промивку, сушку, крутку, термічну обробку для закріплення крутки. Деякі волокна проходять відбілювання або фарбування.

До штучних волокон відносяться:

-  гідратцелюлозні: віскозне, мідно-аміачне;

-  ацетилцелюлозні: диацетатне, триацетатне.

Віскозне волокно виробляють мокрим способом. Вихідною сировиною служить деревна целюлоза, яку одержують із деревини сосни, ялини, піхти, бука.