Методична розробка лабораторно-практичної роботи "Основи технічного моделювання поясних виробів"

Страницы работы

6 страниц (Word-файл)

Содержание работы

Полтавський державний педагогічний  університет

імені В.Г. Короленка

Педагогічно – індустріальний факультет

Кафедра трудового

навчання та креслення

Лабораторно–практична робота  №

Основи технічного моделювання поясних виробів

по курсу: Обладнання та технологія швейних виробів (розділ “Основи конструювання і моделювання одягу”) для ступенів III  курсу спеціальності “Трудове навчання. Прикладна і технічна  творчість”.

Розробила ас. Борисова Т.М.

Методична  розробка затверджена на засіданні кафедри трудового навчання та  креслення,

протокол №      від ”           “ 2003р.

Полтава  2003

Мета: Освоєння методики моделювання поясних виробів і  придбання навичок у виробі методів для побудови конструкцій нових моделей різних груп складності.

Після виконання лабораторної роботи студент повинен

знати: принципи моделювання спідниць з рельєфами, кокетками, складками, підрізами, драпіруванням; принципи моделювання спідниць “годе” та кльош.

уміти: розробляти різні фасони спідниць. Визнати вид рельєфів, підрізів, складок, драпувань на спідницях. Виконувати моделювання спідниць з рельєфами, складками, кокетками, підрізами, драпіровками.

Інструменти, обладнання і матеріали: зразки готових виробів, лінійка, папір, олівці, сантиметрова стрічка, ножиці.

Самостійна (домашня) робота: вивчити теоретичний матеріал з методичної розробки та конспекту лекцій, розробити власні моделі (спідниці, спідниці-брюк, шорти) та замалювати їх застосовуючи основні прийоми моделювання виточок, рельєфів, кокеток, підрізів, складок, драпіровок.

Теоретичні відомості

Поясні вироби ― це вироби, які кріпляться на лінії талії. До поясних виробів належать спідниці різних конструкцій і моделей, спідниці-брюки, шорти. Найпоширенішим видом поясного жіночого одягу є спідниця. Вона широко застосовується як самостійний вид одягу, так як і складова частина легкої сукні, ансамблю або костюму.

За силуетом спідниці поділяють на дві основні групи: прямі та конічні. Конічні спідниці до  низу  можуть або розширюватися, або  звужуватися. За сезоном спідниці можуть бути весняно-літніми (демісезонними), осінніми, зимовими, а за призначенням ― повсякденними, для відпочинку, прогулянок, святкові. Спідниці можна пошити з різних матеріалів: тканин, натуральної та штучної шкіри, замші, трикотажу.

Довжина спідниці залежить від стильових та вікових особливостей і може бути міні, міді, максі (короткі, середні, довгі).

Конструктивно спідниці поділяються на одношовні, двошовні, багатошовні; без пояса або з поясом (вузьким, широким, фігурним та суцільнокроєним); з виточками, зборками, складками, підрізами, кокетками, рельєфами, драпіруванням; з різними кишенями (накладними, прорізними, внутрішніми, в швах, в рельєфах). Обираючи фасон спідниці: необхідно врахувати силует статури, напрям моди, призначення одягу та вид матеріалу.

Основною формою спідниці є пряма, коли ширина виробу внизу дорівнює ширині по лінії стегон. На основі конструкції прямої спідниці моделюють усі інші різновиди спідниць, за винятком спідниці з однобічними складками по колу. В моделюванні спідниць основну роль відіграють талієві виточки, які можуть бути різної величини, але найбільші в спідницях, які щільно облягають  статуру. Якщо призначення виточки лише конструктивне, то її розміщують від лінії талії. Коли ж виточка є декоративним оздобленням, її проектують у вигляді, складок-защипів, зборок, рельєфів, кокеток, підрізів, драпіровок. Центром перенесення талієвих виточок вважають точки на лінії стегон, які найбільше виступають. Для застібок найчастіше використовують гудзики, тасьму-блискавку, кнопки, гачки.

Прямі спідниці можуть бути широкими, вузькими або розширеними внизу (мал. 1, 2).

При заміні талієвої виточки на склади у прямій спідниці надлишок тканини, що переходить у складки, застрочують, а іноді запрасовують до лінії стегон або на всю довжину спідниці; зборки і складки від лінії кокетки, а також верхній зріз спідниці оформляють відповідно до вимог моди. Низ прямих вузьких спідниць звужують нижче від лінії стегон. Ширина спідниці внизу має бути на 5-8см  меншою за ширину спідниці на лінії стегон або згідно моделі. Зміна фасону спідниці не впливає на зміну довжини і ширини виробу по лінії талії.

При моделюванні спідниць з м’якими складками або зборками по лінії талії, талієві виточки не зшивають, а закладають у м’які складки або зборки.

Якщо за моделлю у спідниці передбачаються складки більшої величини, то викрійку розрізають від кінця талієвої виточки до низу і розсувають на бажану величину.

Спідниці з рельєфами моделюють на основі заданої конструкції (мал. 3, 4). Якщо рельєф спрямовано від лінії талії або від верхньої частини бокового зрізу, то талієві виточки переміщують на лінію рельєфу. Лінія рельєфу може бути прямою або фігурною.

Спідниці з кокетками (мал. 5) за формою бувають прямі, овальні, фігурні; за способом оформлення лінії з’єднання з основним полотнищем виробу ― пришивні, накладні, відрізні. Кокетки не тільки забезпечують щільне прилягання спідниці до стану по лінії стегон, але дозволяють урізноманітнювати форму виробу, надають йому привабливого зовнішнього вигляду. Крім того, кокетки малих розмірів візуально видовжують стан людини, а великих зменшують.

У спідницях з кокетками виточки з лінії талії переміщують на лінію кокетки. Кокетки моделюють на передньому і задньому полотнищах спідниці. Якщо лінія кокетки проходить поблизу кінця виточок, то весь розхил талієвої виточки переміщують у лінію пришивання кокетки. Це можливо лише у спідницях з кокетками великих розмірів. Якщо у моделі спідниці передбачено кокетку малого розміру, (це значить, що лінія кокетки проходить значно вище від кінця талієвої виточки) тоді залишок виточок закладають у складки,  зборки, рельєфи або запрасовують.

Привабливий вигляд мають спідниці зі складками: однобічними, зустрічними, бантовими, розміщеними рівномірно або групами, прямими або віялоподібними. За конструкцією вони можуть бути відкритими від лінії талії або застроченими (18-25см). Основним прийомом моделювання складок є паралельне розміщення, за якого розхил талієвої виточки рівномірно розподіляється на кожну складку. Після цього кожну складку по лінії талії поглиблюють на величину визначеної глибини талієвої виточка, а внизу глибину складки відповідно зменшують. Точки лінії талії та низу з’єднують через точки на лінії стегон, одержуючи лінії складок.

Похожие материалы

Информация о работе