Ергономіка: Методичні рекомендації до виконання індивідуальної та самостійної роботи, страница 4

-  експертним (базується на думці експертів, спостереженні та опитуванні).

У процедурі ергономічної оцінки можуть застосовуватися як окремі методи, так і їх поєднання (розрахункового та експертного, експеримен­тального та експертного). Найбільш поширеним залишається метод експертного аналізу. Цей метод є найбільш доступним при оцінюванні об’єктів праці студентів (учнів) у навчальному процесі.

Розробці єдиної класифікації методів ергономічних досліджень, як вважають І.О. Іваськевич, О.О. Крилов, В.Г. Суходольський, В.М. Муніпов перешкоджає широка розрізненість методів, які ергономіка запозичила у дисциплін, на межі яких вона виникла, та їх відмінність від тих методів, що виробила безпосередньо ергономіка за період свого розвитку. Крім того, складність розробки такої класифікації пов’язана з тим, що вона має охопити всі сфери досліджень ергономіки, які ще остаточно не сформувалися і продовжують швидко розвиватися.

Класифікація методів ергономічних досліджень має багато спільного з класифікацією методів людинознавства.

До першої групи входять організаційні або підготовчі методи, це система методологічних засобів, що забезпечують комплексний підхід до дослідження. Це група методів, що дозволяє виділити, описати об’єкт дослідження.

До другої групи належать емпіричні методи (спостереження і самоспостереження); експериментальні методи (лабораторний, виробничий експеримент); електрофізіологічні методики (електроенцефалографія, електроміографія, електрокардіографія); діагностичні методики (тести, анкети, соціометрія, бесіди); прийоми аналізу процесів і продуктів діяльності (хронометрія, циклографія, професіографічний опис, трудовий метод і т.д.); моделювання (предметне, математичне, кібернетичне).

Третю групу методів складають способи обробки даних. До цих методів належать різні способи кількісного та якісного опису одержаних даних (розрахунково-описові методи).

У четверту групу методів входять різні способи аналізу одержаних даних та цілісного опису діяльності людино-машинних систем.

Ергономічну оцінку предмету праці відносять до основних компонентів ергономічного опису трудової діяльності, серед них: опис засобів, процесу, суб’єкту та предмету (об’єкту) праці. Ергономічний опис трудової діяльності є важливим етапом проектної ергономіки. Науковець розглядає предмет праці на етапі його створення чи перетворення, аналізуючи його властивості, положення у просторі, значення сукупності параметрів технологічного процесу. Оскільки основна функція праці полягає у тому, щоб цілеспрямовано змінювати і підтримувати стан предмету, то його ергономічний опис має містити точний перелік початкових, проміжних та кінцевих (заданих) станів, а також законів, що зв’язують і дозволяють перетворювати та підтримувати всі ці стани. Особливе значення має опис ”негативних” кінцевих станів предмета праці, таких як некондиційна продукція, брак, порушення технології. Такий ергономічний опис дозволяє відобразити негативні моменти у технологічному процесі та особливості стану предмету, які необхідно змінити чи усунути, з метою забезпечення ефективної і якісної праці.

Ергономіка навчально-виробничого середовища. Важливою умовою безпечної продуктивної діяльності людини виступають показники фізичного середовища. Одним з факторів, що негативно впливають на працездатність людини, є шум. Шум – це поєднання звуків, які являються собою швидкі зміни тиску повітря і негативно впливають на організм людини. Рівень звукового тиску вимірюється в одиницях інтенсивності шуму (дБ – децибелах) та частоти звука (Гц – герцах). В приміщеннях рівень шуму вимірюється шумоміром, при відсутності такого приладу рівень шуму визначають на відстані при якій можна почути голос нормальної гучності. Сила шуму вважається помірною, якщо мова людини розпізнається на відстані 2,5 м. При підвищеному шумі мову нормальної гучності можна почути на відстані 2 м, при сильному – на відстані 1-1,5 м.

Таблиця 1

Показники визначення рівня шуму в приміщенні