Ергономіка: Методичні рекомендації до виконання індивідуальної та самостійної роботи, страница 3

На початку ХХІ століття ергономічні дослідження охопили різні сфери людської діяльності: промисловість та різні її галузі, сільське та лісниче господарства, будівництво та архітектуру, дизайн оснащення споруд та приміщень, військову, авіаційну, космічну галузі, наземні транспортні засоби, медицину і освіту, інформаційні технології, різноманітні зручності для інвалідів та людей похилого віку, дитячій світ тощо.

Діапазон об’єктів, у створенні яких бере участь ергономіка, досить широкий: від космічного корабля до звичайної лопати, від обладнання кухні до мікросхем і комп’ютерної техніки. Ергономічні задачі, що виникають при проектуванні різноманітних об’єктів подібні між собою по постановці проблеми і методам їх вирішення.

Ергономічне дослідження та оптимізація діяльності людини з технікою мають свою специфіку. По-перше, проектна спрямованість ергономіки вимагає застосування не лише експериментальних методів, але і апріорних проектувальних методів, а також прийомів, за допомогою яких можна формалізувати (реалізувати на практиці) те, що раніше задавалося лиш описово. По-друге, оперуючи загальними показниками активності, напруженості, комфортності діяльності виникає необхідність операції одержання інтегральних (загальних) критеріїв на основі аналізу комплексу часткових показників. По-третє, ергономічні дослідження, проектування або оцінка, вимагають одночасного застосування різних методів, що відображають взаємозв’язки між компонентами та властивостями досліджуваної системи чи об’єкту.

Ергономіка, як похідна наука комплексу досліджень психології, фізіології, гігієни та охорони праці, соціології, інженерної психології, технічної естетики, кібернетики, тощо використовує методи, що сформува­лися в цих науках, трансформуючи їх у нові специфічні для ергономіки методичні підходи до вирішення завдань ергономічних досліджень.

Методи досліджень в ергономіці умовно поділяють на три групи: аналітичні (або описові), експериментальні й розрахункові. У більшості досліджень вони тісно переплетені між собою і їх застосовують одночасно, доповнюючи та збагачуючи один одного. Будь яке ергономічне дослідження завжди пов’язане з ергономічним аналізом – це комплексне дослідження змісту, засобів та умов діяльності людини в системі „людина – машина – середовище”, що здійснюється з метою її оцінки та забезпечення безпеки, зручності, надійності діяльності. Ергономічний аналіз сукупності чинників, що мають пряме чи не пряме відношення до досліджуваної ергономічної проблеми, складає підґрунтя та перелік завдань для експериментального дослідження. Використання експериментального методу служить для виявлення таких особливостей організації взаємодії людини з технічними засобами, які не виявляються безпосередньо у процесі аналізу.

Важливим методичним прийомом є ускладнення завдання (постановка додаткових задач, або моделювання аварійної ситуації), що дозволяє виявити переваги одного серед багатьох проектних рішень у порівняльних дослідженнях. Виконання додаткових завдань одночасно з основною діяльністю, що аналізується дає можливість визначити резервний час (зверх мінімального необхідного). Адже інколи робітнику доводиться усувати неполадки або відхилення певного параметра від норми (чи граничних меж).

На результати ергономічного дослідження також впливає людський фактор (психологічний стан експериментатора). А також лабораторні умови завжди відмінні від виробничих (візуальний чи мовний контакт між працівниками дає інший результат діяльності, ніж у ізольованого експериментатора).

До аналітичних методів також належить ергономічна оцінка – кінцева стадія наукового дослідження та експериментальних розробок. Оцінюванню підлягає модель об'єкта в заданих умовах функціонування, включаючи експериментальні ситуації.

Ергономічна оцінка може здійснюватися такими методами:

-  експериментальним (за допомогою вимірювальних засобів);

-  розрахунковим (базується на розрахунках значень і параметрів, знайдених іншими методами);