Ведуться розрахунки цін також на основі принципів беззбитковості, отримання справедливого прибутку в результаті закритих торгів, на базі відчутної цінності товару (критерій — сприйняття його покупцем). В ціноутворенні важлива роль належить різноманітним знижкам та іншим стимулюючим заходам для покупців — за придбання великої кількості товару, оперативність платежів готівкою, заохочення постійних клієнтів фірми, стимулювання збуту, прийняття на себе витрат по доставці-продукції, до-, під час і після продажний сервіс. Підприємства іноді встановлюють дискримінаційні ціни — продаж товарів по двох і більше цінах безвідносно різниці в рівнях затрат.
По географічному принципу може формуватись ціна з включенням витрат по доставці незалежно від місця знаходження замовника. Або всі покупці у межах певної території платять одну і ту ж ціну (зональні ціни), а підвищення їх здійснюється по мірі віддалення зони. Ціна ФАС (РАЗ) обчислюється з урахуванням транспортних витрат відправника, який доставляє товар до пункту завантаження. Ціна ФОБ (РОВ) враховує страхування і витрати продавця на доставку товару на транспортний засіб. Ціна франко містить компенсації затрат на доставку до пункту, вказаного після слова «франко» (наприклад, ціна франко-вагон, франко-склад), і т. д.
Люба методика ціноутворення в даний період повинна узгоджуватись з одним із чотирьох типів ринку, які характеризуються в наступній темі. Крім того, рішення про ціни не повинні суперечити положенням чинного законодавства. Все це обмежує встановлення діапазону цін.
Регулювання цін
В сучасній економіці ринковий механізм ціноутворення доповнюється державним регулюванням. Офіційна цінова політика має за мету усунення використання суб'єктами ринку волюнтаристських
прийомів, які ведуть до напруження у господарстві і суспільстві і знижують конкурентноздатність національної продукції. Державні методи регулювання цін носять законодавчий, адміністративний і судовий характер. Юридичною основою служать закони, прийняті парламентом (цінове право).
Вплив держави на ціноутворення може бути безпосереднім і опосередкованим.
До прямих методів регулювання цін відносяться встановлення державою мінімуму заробітної плати, відсотка Національного (центрального) банку, розмірів податків, заохочення експорту (зниження або звільнення від мита), обмеження імпорту та жорсткий контроль за рештою специфічних цін. До прямих методів належить і так зване лідерство в цінах. Це коли держава сама виступає крупним замовником, формує разом із заводами ціни, які потім стають базовими для галузі (виготовлення зброї, стратегічне будівництво тощо). Держава затверджує окремі фіксовані пільги і тарифи (електроенергія,залізниця, плата за поштово-телеграфні, комунальні послуги). Матеріальною основою прямого втручання у ціни є державний сектор економіки, соціальні програми, дії уряду. Сюди ж можна віднести і деякі наднаціональні органи, наприклад, тимчасову фіксацію ними цін на сільськогосподарську продукцію в ЄС, уніфікацію транспортних тарифів, податків і страхових зборів.
Проте пряме державне регулювання повинно враховувати конкретні умови господарювання і не обмежувати дію ринкової системи цін будь-яким позаекономічним втручанням.
Тому перевагу слід віддавати непрямим методам. Це загальний нагляд за цінами, обмеження у торгівлі і підприємництві, зміни облікових ставок, обсяг емісії грошей, субсидії, фінансово-кредитне регулювання, реальна підтримка вітчизняного товаровиробництва, особливо на селі, розвитку соціально-культурної сфери, захист прав споживача. В умовах ринку зростає вплив держави на ціноутворення через регулювання конкурентного середовища, завдяки посиленню боротьби з надмірною монополізацією економіки та її «тінізацією».
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.