Теорія прийняття рішень. Механізм прийняття рішень. Особливості реалізації механізму прийняття рішень на ЕОМ, страница 3

Всі ми самостійно вчилися плавати або їздити на велосипеді. Початково, не маючи досвіду, ми пробували так чи інакше втримувати рівновагу, переміщатися в просторі. Проте ми не знали, як правильно втримувати рівновагу, які групи м’язів групувати. Тому ми то падали, то проїжджали певний відрізок дороги. На цьому етапі перед нами купа характеристик та відношення між їх значеннями та фактичним результатом. Після аналізу цієї інформації, її узагальнення, у нас створюються образи, котрі відображають характерні закономірності для наприклад правильного положення тулуба чи голови та неправильного положення, при котрому ми впадемо. Отже провівши аналіз даних, ми визначаємо для себе основні закономірності , що характеризують наші різні стани та їх безпосередній вплив на кінцевий результат.

Отримавши подібного роду досвід, сам процес прийняття рішень зміниться.

В чому ж основна відмінність? В можливості спів ставити поточний стан об’єкта з сформованим досвідом, з типовими прикладами, коли ми приймали те чи інше рішення, і до яких наслідків це призвело.

Якщо поточний стан об’єкта ,значення його параметрів, є близькими до параметрів того чи іншого образу, коли прийнявши певне рішення ми отримали гарантовано очікуваний результат, то високою є імовірність, що в цей раз об’єкт поведе себе схожим чином, якщо по відношенню до нього прийняти саме цю стратегію.

Так думає людський мозок.

Наведемо приклад.

Ви намагаєтесь придбати якісний одяг.

1.  Це відбулося вперше в Вашому житті(в нашому випадкові це є прийняття рішень без досвіду, в Вашому-перший крок на шляху до самостійності).

Ви приходите в перший ліпший заклад і запитуєте чи є у Вас якісний одяг? Вам відповідають-звичайно, все оригінальне, найкращої якості, недорого, легко переться, приносить успіх в фінансових справах. Ви щасливі, берете товар, навіть не приміряючи. Радієте, що в світі стільки добрих людей. Перете річ, потім дивитеся, що вона зменшилася в 25 разів, тобто про комфорт та  якість можна не говорити, залишилась лише надія  на те, що річ принесе в майбутньому фінансовий успіх.

2.  Ви тертий калач у виборі одягу.  Приходите в певний заклад, і запитуєте вартість. Потім дивитесь на маркування, десять раз приміряєте, підпалюєте нитки запальничкою, слідкуєте за поведінкою продавця. У Вас уже є досвід це відповідність попередніх спроб придбати одяг образам «надійний продавець» та «ненадійний продавець». Тому зпівставивши певні ознаки до раніше сформованого досвіду, Ви впевнено вирішите, чи варто користуватися послугами даного закладу чи ні.

Таким чином, процес формування досвіду має такі 2 основні особливості:

1. Узагальнення  досвіду відповідно до необхідності його застосування. Іншими словами дані класифікуються та аналізуються з метою виділити ті чи інші характеристики об’єкта, що описують його стани(при котрих варто приймати те чи інше правильне рішення)

2. Створення механізму використання досвіду. В рамках класифікаційного керування початковим етапом при прийнятті рішення є розпізнавання поточного стану об’єкта шляхом співвіднесення його характеристик з типовими характеристиками попередньо класифікованих станів(за котрими закріплено правильні стратегії переводу об’єкта в бажаний стан) та виконання певної послідовності дій у відповідності до типу поточного стану.

Отже, умови прийняття рішення людиною такі:

1.  Бажаний стан речей (параметри певних об’єктів певні умови. Що забезпечують комфортне перебування).

2.  Можлива невідповідність поточного стану речей бажаному станові.

3.  Можливість впливати на стан об’єкта та спостерігати результат впливу в майбутньому.

4.  В відповідності до попереднього пункту, в залежності від особливостей функціонування, можливість по різному впливати на стан речей. Таким чином  кожному можливому невідповідному до ідеального стану речей відповідає послідовність дій. Що приводить поточний стан в бажаний. Таким чином природна поведінка людини математично формалізується в принцип класифікаційного керування.