Гроші та закони їх обігу. Ціна в ринковій економіці, страница 11

   Природа сучасного товарного виробництва з його суперечностями інфляційна по самій своїй «конструкції». Тому приходиться констатувати: інфляційна хвороба внутрішня при капіталізмі і в принципі до кінця невиліковна. Але проблеми здебільшого породжуються державою, яка здатна сама їх і розв'язувати.

   Протидія інфляції не може виступати у вигляді якоїсь програми, розрахованої на окреслений період. Це безстроковий, повсякденний обов'язок держави, її постійна функція. Антиінфляційним регулюванням необхідно займатись перманентно, незалежно від інтенсивності інфляційного процесу. В бурхливі його моменти задача держави полягає в тому, щоб зробити ріст цін контрольованим і якомога помірним. Але навіть якщо інфляція зовні малопомітна, державі слід зберігати пильність, не зупиняючи антиінфляційну профілактику.

   В ринковій економіці людині приходиться вирішувати немало складних питань. З більшістю їх вона може справлятись самостійно, спираючись на непряму підтримку держави. Наприклад, замість втраченого робочого місця можна знайти нове, рівень життя підвищити кращою якістю праці і т. п. Але це не стосується інфляції. Пересічний споживач не має ніякого відношення до її витоків, нескінченно далекий до організації грошового обігу, бюджетного дефіциту, макроеко-номічної нерівноваги і всього подібного. Народ завжди опиняється постраждалою стороною, жертвою інфляції. Причому населення є беззахисною стороною, бо не може вплинути чи контролювати цей процес, не в силах уникнути страждань від зростання цін.

   Винуватець інфляції відомий: держава. Тому вона повинна брати на себе всю відповідальність за контроль над інфляцією, щоб мінімізувати шкоду від неї, запобігти погіршення добробуту людей.

Антиінфляційна політика держави включає заходи по недопущенню основних причин і усуненню відчутних ударів інфляції. Ці заходи уже названі вище і стають зрозумілими, якщо міркувати по математичному — від протилежного. Більш конкретніше деінфляційні функції будуть розглянуті в окремій темі про державне регулювання ринкової економіки.

   Якщо профілактика інфляції не дає бажаних результатів, то держава вдається до превентивних методів і «хірургічних» прийомів для стабілізації грошового обігу. Зокрема, використовується нулефіка-ція — вилучення та знищення старих грошових знаків і випуск нових, у меншій кількості. Протилежною є ревальвація, що включає поступове відновлення доінфляційного курсу національної валюти (ревало-ризація) і досягнення попередньої рівноваги товарно-грошового обігу (реставрація). Держава законодавчим шляхом може примусово зменшити курс своєї грошової одиниці, тобто оголосити її девальвацію. Традиційно в багатих країнах проводиться дефляція — вилучення зайвих паперових грошей з обігу, що веде до зниження середнього рівня цін в економіці.

   Іноді один із цих шляхів стає основою проведення грошової реформи — комплексу заходів по трансформації грошової системи і оздоровленню економіки в цілому. Грошові реформи бувають двох видів: а) компенсаційна, яка передбачає обмін грошових знаків, і б) конфіска-ційна — анулювання зайвих старих грошей без їх обміну.

   Реформа повинна забезпечити конвертованість — здатність національної грошової одиниці обертатися, тобто вільно перетворюватися в товар і навпаки, а також обмінюватися на валюти інших країн за діючим курсом. Це ж стосується і цінних паперів на відповідному ринку. В разі обмеження оберненості грошей лише даною країною має місце внутрішня конвертованість. Для зовнішньої конвертованості необхідна можливість і право безперешкодно обмінювати активи у грошових одиницях даної країни на валюту інших держав і використовувати їх у розрахунках за кордоном.

   Господарство суверенної України значно постраждало від несвоєчасного введення своєї валюти і проведення грошової реформи лише у вересні 1996 року, через експансію численних зарубіжних експертів і міжнародних економічних організацій, без належного вивчення світового досвіду у цій сфері. Однак, запровадження гривні припинило катастрофічну інфляцію початку 90-х років. Національний грошовий обіг поступово вирівнюється. То є досить істотним фактором для становлення цивілізованих ринкових відносин в Україні.