Методичні вказівки для виконання економічної частини дипломних проектів для спеціальностей "Захист інформації з обмеженим доступом та автоматизацiя її обробки", "Комп'ютерні системи та мережі", "Спеціалізовані комп'ютерні системи", "Системи управління i автоматики", страница 2

(1.2)

ЕР - життєво важливий показник для підприємства, адже достатній рівень економічної рентабельності - свідчення теперішніх і застава майбутніх успіхів.

У економіці застосовуються два основних підходи до максимізації маси і темпів нарощування прибули:

Зіставлення граничного виторгу з граничними витратами найбільше ефективно при рішенні задача максимізації маси прибутку.

Зіставлення виторгу від реалізації із сумарними, а також перемінними і постійними витратами застосовується не тільки для розрахунку максимальної маси прибули, але і для визначення найвищих темпів її приросту.

Отже, сумарні витрати підприємства - як виробничі, так і позавиробничі, незалежно від того,  чи ставляться вони на собівартість або на фінансові результати - можна поділити на три основні категорії:

Перемінні (або пропорційні) витрати зростають або зменшуються пропорційно обсягу виробництва. Це витрати на закупівлю сировини і матеріалів, споживання електроенергії, транспортні витрати, торгово-комісійні й інші витрати.

Постійні (непропорційні або фіксовані) витрати не випливають за динамікою обсягу виробництва. До таких витрат ставляться амортизаційні відрахування, відсотки за кредит, орендна плата, оклади управлінських робітників, адміністративні витрати і т.п.

Постійні витрати не залежать від виторгу від реалізації лише доти, поки інтереси подальшого її нарощування не зажадають збільшення виробничих потужностей, чисельності робітників, а також росту апарата керування. На відміну від перемінних, велику частину постійних витрат при судженні діяльності підприємства і зниженні виторги від реалізації не то легко зменшити. Дійсно, і в періоди «охолодження» підприємство змушене нараховувати в старих розмірах амортизацію (якщо, звичайно, не розпродавати устаткування), виплачувати відсотки по раніше отриманих кредитах (а дострокове відшкодування заборгованості проблематично при падінні виторги від реалізації), сплачувати заробітну плату.

Багато видів витрат для одних підприємств можуть розглядатися як перемінні, а для інших - як постійні витрати. Достатньо призвести до приклада витрати на оплату праці: при відрядній оплаті - це перемінні витрати, при твердому окладі робітників - постійні. Список перемінних і постійних витрат для кожного підприємства свій, але критерій класифікації універсальні: залежність або незалежність від розміру обсягу виробництва.

Змішані витрати складаються з постійної і перемінної частин. Приклади таких витрат: поштові і телеграфні витрати, витрати на поточний ремонт устаткування і т.п.

Мабуть, самим витонченим і ефективним методом рішення взаємозалежних задач із метою оперативного і стратегічного планування, служить операційний аналіз, називаний також аналізом «Витрати - Обсяг - Прибуток», що відслідковує залежність фінансових результатів бізнесу від витрат і обсягів виробництва/збуту.

Ключовими елементами операційного аналізу є: операційний важіль, поріг рентабельності і запас фінансової тривкості підприємства.

Дія операційного (виробничого, господарського) важеля виявляється в тому, що будь-яка зміна виторгу від реалізації завжди породжує більш міцна зміна прибули.

У практичних розрахунках для визначення сили впливу операційного важеля застосовують відношення так званої валової маржи (результату від реалізації після відшкодування перемінних витрат) до прибутку. Валова маржа являє собою різницю між виторгом від реалізації і перемінних витрат. Бажано, щоб валової маржи вистачало не тільки на покриття постійних витрат, але і на формування прибутку.

(1.3)

Формула сили впливу операційного важеля допоможе нам тепер відповісти на запитання, наскільки дошкульна валова маржа, або нетто-результат експлуатації інвестицій до зміни фізичного обсягу збуту продукції.

Сила впливу операційного важеля завжди розраховується для визначеного обсягу продажів, для даного виторгу від реалізації. Змінюється виторг від реалізації - змінюється і сила впливу операційного важеля. Сила впливу операційного важеля в значній мірі залежить від середньоотраслевого рівня фондоємності: чим більше вартість основних засобів, тим більше постійні витрати - це, як говориться, об'єктивний чинник.

Сила впливу операційного важеля вказує на ступінь підприємницького ризику, пов'язаного з даною фірмою: чим більше сила впливу операційного важеля, тим більше підприємницький ризик.