Історія економічної розвідки. Інформація в економічній розвідці, страница 6

- Для забезпечення більш солідних, внутрішніх агентів, створюються різного роду дорадчі комітети, комітети  підтримки окремих акцій. Вони організуються в країнах з різним рівнем розвитку економіки для забезпечення контактів з банківськими, промисловими і політичними колами країни, що представляють інтерес для корпорації. Головна задача цих комітетів - забезпечення лобізму в закордонних країнах базування. Рядові службовці цих комітетів також залучаються до розвідувальної роботи. Найчастіше вони відіграють роль експертів, готуючи для комітету різного роду довідки й ін. по окремим економічним питанням.

- Не останню роль в організації розвідувальної роботи за рубежем грають їхні філії. Гнітюча частина співробітників є громадянами країни базування філії. Але працюючи у філії корпорації, вони, як би знаходять "подвійне громадянство", тому що їхнє благополуччя забезпечується закордонною фірмою. Їхні економічні інтереси, таким чином, мимоволі схиляють їх на користь закордонної корпорації.

- нарешті, за кордоном можуть працювати самостійні агенти й агентства. Агентства займаються вербуванням "тубільців" і "внутрішніх агентів". Проникаючі агенти, усього вербуються з "тубільців" і внутрішніх агентів. Підготовка "свого" проникаючого агента - справа дорога і складна, вона готується роки ще зі студентської лави.

Природно, середні компанії не можуть собі дозволити зміст могутньої і широкої мережі економічної розвідки, оскільки не володіють відповідними фінансовими ресурсами. Разом з тим, у них досить засобів, щоб утримувати, хоча і скромну, але спеціалізовану службу розвідки.

Принципові особливості організації розвідки полягають у наступному:

- організація роботи ведеться вузьким колом людей (у межах кількох людей);

- до роботи на конфіденційній основі залучаються кваліфіковані спеціальні фірми;

- у більшій мері використовуються послуги незалежних розвідувальних агентств і фахівців.

Незалежно від того, хто конкретно організовує роботу, зв'язану з розвідувальною діяльністю, загальне керівництво здійснює одне з перших облич адміністрації наділене широким колом розпорядницьких функцій.

Середнє підприємство може собі дозволити витратити необхідну суму грошей на спеціальний відділ або групу особ, про які практично ніхто не знає. Відділ може бути самостійним або групою якого-небудь підрозділу фірми. Цей відділ організує економічну розвідку по таких напрямках: обробка легальної інформації про конкурентів службовцями фірми; вербування "тубільців" і "внутрішніх" агентів у конкурентів; установлення контактів з незалежними агентствами й агентами; організацію "лоббі" на місцевому рівні.

Малі підприємства також повинні вести комерційну діяльність у тім середовищі, у якій вони функціонують, щоб рухатися з відкритими очима. Оскільки малі підприємства працюють на вільних, хоча і локальних ринках, їх відрізняють від великих корпорацій і середніх фірм величезна кількість конкурентів. Організація економічної розвідки щодо них стає недоцільної з погляду ефективності. Об'єктом економічної розвідки для малого підприємства стає ринкова інфраструктура: банки, страхові суспільства, покупці і постачальники, що виступають кредиторами, гарантами, замовниками.

Організатором збору цієї інформації виступає менеджер малого підприємства, що таким чином, повинний вміти і знати практично все. Зведення він одержує в консультантів спеціальних консалтингових фірм, що на основі збору легальної інформації можуть дати відповідний висновок про стан того чи іншого підрозділу ринкової інфраструктури, у працівників підрозділів ринкової інфраструктури, що можуть працювати консультантами на малому підприємстві на умовах сумісництва і за відповідні гонорари представляти необхідну інформацію, у незалежних розвідувальних агентств і агентів, а також, якщо мале підприємство має спонсором велику фірму, вона може одержувати деяку інформацію від її служб.