Керування підприємством. Стратегічне керування. Антикризове керування підприємством, страница 4

9.  Принцип часу. Для досягнення цілей необхідно встановлювати певні строки виконання. Це необхідно для орієнтації на конкретне виконання поставленого завдання саме в певний термін, тому що після закінчення цього проміжку часу ціль може втратити будь-який зміст. Крім того, досить часто виникає  необхідність у коректуванні цілей по ходу реалізації стратегічного плану компанії, пов'язаної з тим, що певні фактори не були враховані або були враховані неправильно. При цьому проміжок часу, після якого вносяться такі коректування, необхідно визначити при складанні стратегічного плану.

10.  Принцип 4 P. Як відомо, ціль будь-якого підприємства полягає в одержанні прибутку. А прибуток можна одержати лише внаслідок успішної реалізації підприємством своєї продукції або послуг. Принцип 4 P:Product (продукт), Price (ціна), Place (місце продажу), Promotion (просування). Тобто необхідно визначити, який продукт, з якими властивостями, за якою ціною, на якому з ринків буде реалізовувати підприємство, а також виробити методи просування свого товару.

11.  Принцип глобалізації. З моменту народження стратегічне керування спрямоване на процеси, що відбуваються у світі, глобалізації бізнесу. Саме цей факт відрізняє стратегічне керування від інших видів керування. Оскільки глобальні процеси в економіці не стабільні, стратегічне керування не тільки вирішує проблеми, що стоять перед підприємством у ході досягнення їм поставлених цілей, але й змінює пріоритети розвитку, а також мислення співробітників.

12.  Принцип сполучення. Звичайно, у своїй діяльності будь-яке підприємство повинне орієнтуватися на існуючі економічні, політичні, соціальні й інші закони. Але  необхідно постійно придумувати нові підходи до проблеми, а також адаптувати наявний досвід до свого підприємства. Тобто при формуванні напрямків стратегічного керування необхідно в комплексі використати основи фундаментальних наук у сполученні з новаторськими підходами.

Переваги стратегічного керування:

-  поява можливості формулювати альтернативні стратегії для вибору оптимальної;

-  розвиток здатності аналізувати майбутнє та орієнтуватися у ньому. Це дозволяє приймати рішення з урахуванням можливих наслідків їхньої реалізації;

-  ефективне розміщення ресурсів організації з урахуванням майбутніх прогнозів;

-  урахування ризиків і невизначеності у розвитку бізнесу;

-  урахування як  взаємозалежних й взаємопов’язаних елементів, процесів комунікації, координації та контролю ;

-  з метою мотивації працівників підприємства визначати місію підприємства з урахуванням постановки цілей для індивідуального розвитку і росту співробітників;

-  формування інноваційного напрямку розвитку підприємства;

-  сприяння розвитку більш широкого, але й більш обґрунтованого підходу до прийняття рішень.

5.1.4. Моделі розвитку підприємства

Навіть якщо стратегія обрана і всі умови сприятливі, на етапі її здійснення може відбутися будь-яка несподіванка. Можуть виникнути нові види ризиків. Виходячи із цього, необхідно відслідковувати процес змін і вчасно вживати коригувальних заходів. Необхідно пам'ятати, що до завершення здійснюваних стратегічних дій, доведеться розподіляти ресурси між керуванням старими й новими методами.

Для того щоб зменшити проблеми, пов'язані з формуванням  і керуванням здійсненням стратегій розвитку конкретних підприємств, необхідно знати, які моделі розвитку підприємств існують взагалі. Тоді залишиться лише застосувати існуючу стратегію, дещо адаптувавши її під умови розвитку власного підприємства.

А також для діагностики системи розвитку та керування підприємством  необхідно знати орієнтири досягнення його цільового стану. Тільки у співвідношенні з ними  відбувається ідентифікація підприємства й оцінка його реального стану.

Існуючі моделі розвитку підприємства можна умовно підрозділити на два  види: