Керування підприємством. Стратегічне керування. Антикризове керування підприємством, страница 27

7.  Лідерство. Тут воно розуміється не як провідна роль особистості, а як стратегія підприємства. Якщо основним напрямком діяльності підприємства буде досягнення лідируючих позицій, то й система керування і психологічний клімат на підприємстві будуть спрямовані саме на досягнення лідерських позицій.

8.  Адаптивність й оперативність керування. Під час вирішення кризових ситуацій проблема часу стає найбільш гострою. Якщо система підприємства буде продовжувати рухатися за інерцією, слідом за змінами, то результатом буде загибель підприємства. Тільки у випадку мобільності, оперативності й адаптивності керування, підприємство зможе перебороти труднощі і вижити.

9.  Кадровий потенціал. Важливий не тільки корпоративний дух, тобто бажання співробітників віддавати свій потенціал на благо підприємству, але й обов'язкова наявність фахівців, здатних боротися з наступаючою кризою професійно.

5.2.6. Поняття  банкрутства

Ми вже говорили про систему фінансових показників, на підставі яких визначається стан підприємства, а також про рівні кризового стану. Все-таки повторимо: рівні кризового стану підприємства можна умовно підрозділити на три групи:

1.  Легкий - наносить незначні удари, кризи протікають послідовно, їх можна передбачати, ними легше управляти.

2.  Глибокий - вражає всю систему й часто веде до руйнування системи. Такі кризи протікають складно й нерівномірно, часто акумулюючи безліч протиріч.

3.  Непереборна криза. Це крайня форма прояву кризи, при якій будь-які форми оздоровлення підприємства за допомогою внутрішніх резервів є неефективними через необоротні зміни його економічної структури.

Ми будемо говорити про третю стадію кризи: коли підприємство вважає кращим для себе варіантом  оголошення банкрутства.

Банкрутство – це визнана уповноваженим державним органом нездатність боржника задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів і (або) виконати обов'язок по сплаті обов'язкових державних платежів.

Процедура визнання боржника банкрутом може бути ініційована кредитором, уповноваженим державним органом або самим боржником.

Ціль процедури банкрутства полягає у відновленні платоспроможності боржника, реструктуризації заборгованості або задоволенні вимог кредиторів за рахунок майна боржника з його наступною ліквідацією.

Відповідно до Закону України "О восстановлении платежеспособности должника или признании его банкротом" від 14.05.1992 № 2343-XII, у редакції Закону України від 30.06.99 № 784-XIV, існує кілька судових процедур банкрутства, серед яких необхідно зупинитися на :

1.  Зовнішньому розпорядженні майном підприємства – банкрута;

2.  Санації (відновленні платоспроможності) підприємства-банкрута;

3.  Мировій угоді;

4.  Ліквідації підприємства-банкрута.

Процедура зовнішнього розпорядження майном боржника – це  система заходів щодо спостереження і за керуванням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження й ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового стану без втручання в його оперативно-господарську діяльність.

У процедурі розпорядження майном господарський суд має право відсторонити керівника боржника від посади й покласти виконання його обов'язків на зовнішнього розпорядника майном.

Тільки зовнішній керуючий може ухвалювати рішення щодо:

-  реорганізації; 

-  ліквідації;

-  створення юридичних осіб або участі в інших юридичних особах;

-  створення філій і представництв;

-  виплати дивідендів;

-  проведення емісії цінних паперів;

-  виход зі складу учасників боржника юридичної особи, придбанні в акціонерів раніше випущених акцій боржника;

-  участі боржника в об'єднаннях, асоціаціях, союзах, холдингових компаніях, промислово-фінансових групах або інших об'єднаннях юридичних осіб; приймається органами керування боржника за узгодженням з розпорядником майна;