У 1979 році його голова Поль Волькер проголосив політику, яка називається «постіндустріальне суспільство». Її продовжував його наступник на цій посаді Алан Гріншпан. Реальний цієї політики зміст полягає в придушенні реальної економіки, в перекачуванні все більших грошей в спекулятивну економіку. Конкретно це робиться за допомогою дуже різкого зростання відсотка, який потрібно платити, коли береться позика, що вкладається у реальну економіку. У результаті зараз основна частина капіталів обертається в спекулятивній сфері. І ці капітали в десятки разів, а деякі запевняють, що і в сотні разів, перевищують ті, що діють у реальній економіці. З усіх потоків грошових знаків і цінних паперів тільки 10-15% носять продуктивний характер, тобто забезпечують реальне виробництво товарів і послуг, всі інші 85-90% є віртуальним, фіктивним капіталом, не забезпеченим реальними цінностями.
Така політика дає абсолютно спотворену картину економічного життя. Наприклад, за офіційною статистикою валовий внутрішній продукт Сполучених Штатів за останні 30 років ХХ століття (1970-2000) збільшився у десять разів, але, якщо розраховувати це за так званим «споживчим кошиком» (тобто витрат, які необхідні в середньому на одну особу, для забезпечення її потреб: харчування, одягу, житла і в самому широкому сенсі всього, для цього необхідного, - енергії, освіти, медицини, послуг інфраструктури), то виявляється, що, навпаки, відбувається падіння ВВП США на тридцять відсотків. [С.101]. Це і є неврахована різниця між реальною і спекулятивною економікою. Наприклад, якщо б проституція та торгівля наркотиками були б легалізовані і відповідні акції оберталися на біржі, то, ймовірно, ще в десятки разів збільшилися б обороти і можна було б сказати про ще більше процвітання американського економічного життя.
Концепція «постіндустріального суспільства» є логічним підсумком розвитку всієї західної цивілізації, яка почалася з руйнування землеробства і побудови індустріального суспільства на його кістках. А привела вона, врешті-решт, взагалі до знищення реальної економіки. Зараз група фінансистів Заходу пише: «Наші маги - фінансисти перетворили Америку з її цінностями на гігантське казино, вони створили лихо» [С.102]. І цей термін «економіка казино» - абсолютно стандартний і загальновживаний для характеристики сучасної західної економіки. Тобто це спекулятивна економіка, яка лише на кілька відсотків забезпечена якоюсь реально діючою економікою. Це те, що в нашому житті фігурувало й відоме під назвою «піраміди». Як правило, всі такі явища приречені на один і той же кінець - фінансовий крах. Щоправда, із тих, хто входить в цю піраміду, виживають найсильніші - вершина піраміди, за рахунок руйнування слабких учасників. І учасниками можуть бути як фізичні та юридичні особи, так і цілі держави, що входять в єдину фінансову мережу, єдину економіку. А один із сучасних західних економістів пише: «Ми перебуваємо в стадії, що нагадує смертельно хвору людину, коли дата смерті невідома, але факт її наближення не викликає ніякого сумніву» [цит. за С.102]. Підтримка американської економіки здійснюється за рахунок штучного вливання в неї грошей зі всього світу в неймовірній кількості - приблизно одного мільярда доларів щодня. І все це разом викликає лихоманку, різкі скачки цін на енергію і на пальне. Це типові провісники глобальної економічної кризи. Тепер нам відома дата початку краху - це осінь 2008 року.
Соціально-економічні суперечності і кризи сучасності:
сутність та духовно-моральні витоки
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.