Третій чинник – впровадження і підтримка в свідомості людей міфу про велику Америку і Західний світ (це чинник інформаційно-психологічної дії, визнаний багатьма вченими). Будь-який міф містить ірраціональну і раціональну частини. Ірраціональна основа – психологічна, це довіра народу (до авторитетної особи, віра в майбутнє і т. п.) в даному випадку до американської політики, уряду, економічної системи, долара, військової і економічної потужності США, віра в універсальність збудованих економічної, політичної систем.
Російський інтелектуал В. Іноземцев відзначав: «Майбутня криза - психологічна. Це криза довіри до американської економіки. Зараз у США існує гігантський торговий дефіцит. Масштаби американських боргів величезні. І цей жахливий американський борг коли-небудь неодмінно обрушиться на їх голови. Проблема в тому, що ніхто не знає, коли це трапиться». [Олег Маслов. Мировой кризис начала ХХI века в высказываниях современников/ http://www.perspectivy.net/osobaya_tema/finansovyiy_krizis_i_perspektivy_rossii/mirovoj_krizis_nachala_khkhi_veka_v_vyskazyvanijah_sovremennikov_2008-03-17.htm]
Економіка базується на людській довірі. Коли її не стане – система зруйнується.
Отже, як ми бачимо, основою усіх криз, як минулого так і сучасності є перед усім криза людської особистості, духовно-моральна криза.
Вальтер Шубарт, прибалтійський німець, написав чудову книгу «Europa und die Seele des Ostens», перекладену на російську та англійську мови. Шубарт протиставляє один одному головним чином два типи людини: прометеєвську, героїчну людину, і Іоаннівську, месіанську людину, тобто людину, яка дотримується ідеалу, даного в Євангелії від Іоанна. Представниками Іоаннівського типу він вважає слов'ян, особливо російських. Прометеєвська, «героический человек видит в мире хаос, который он должен оформить своей организующей силой; он полон жажды власти; он удаляется все дальше и дальше от Бога и все глубже уходит в мир вещей. Секуляризация — его судьба, героизм — его жизненное чувство, трагика — его конец». Такі «романские и германские народы современности».
Іоаннівський «мессианский человек чувствует себя призванным создать на земле высший божественный порядок, чей образ он в себе роковым образом носит. Он хочет восстановить вокруг себя ту гармонию, которую он чувствует в себе. Так ощущали первые христиане и большинство славян». «Мессианского человека одухотворяет не жажда власти, но настроение примирения и любви. Он не разделяет, чтобы властвовать, но ищет разобщенное, чтобы его воссоединить. Им не движут чувства подозрения и ненависти, он полон глубокого доверия к сущности вещей. Он видит в людях не врагов, а братьев; в мире же не добычу, на которую нужно бросаться, а грубую материю, которую нужно осветить и освятить. Им движет чувство некоей космической одержимости, он исходит из понятия целого, которое ощущает в себе и которое хочет восстановить в раздробленном окружающем. Его не оставляет в покое стремление к всеобъемлющему и желание сделать его видимым и осязаемым». «Борьба за вселенскость станет основной чертой иоаннического человека». У Іоаннівську епоху центр ваги перейде до рук тих, хто прагне «к сверхземному в качестве постоянной черты национального характера, а таковыми являются славяне, в особенности русские. Огромное событие, которое сейчас подготовляется, — есть восхождение славянства, как ведущей культурной силы»[???].
Метою своєї книги Шубарт ставить вплинути на «европейское самопознание путем контраста». Він писав: «Запад подарил человечеству наиболее совершенные формы техники, государственности и связи, но он лишил его души. Задачею России является вернуть ее людям». «Только Россия способна одухотворить человеческий род, погрязший в вещности и испорченный жаждой власти».
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.