Економіка Заходу: від протестантського до авантюрно-спекулятивного капіталізму і віртуальної економіки. Духовні витоки світової кризи, страница 10

Не відстають у цьому сенсі і Україна з Росією. І якщо зараз на одного працюючого припадає один пенсіонер, то у недалекому майбутньому ця пропорція складатиме 1:2.

В історії не було випадку, щоб кількість літніх людей, що досягли традиційного пенсійного віку, перевищувала чисельність молодих людей. Навіть, якщо рівень народжуваності в розвинутих країнах різко підвищиться, пройде не менш 20 років, поки новонароджені досягнуть працездатного віку.

Відомий американський вчений П. Друкер  ще наприкінці ХХ століття відзначав, що якщо на протязі як мінімум двох сторіч всі інститути сучасного суспільства виходили в своїй діяльності з уявлення про те, що чисельність населення стабільно росте, то сьогодні їх стратегія повинна обов'язково виходити з несприятливої демографічної ситуації [Друкер, Питер, Ф. Задачи менеджмента в ХХI  веке//http://enbv.narod.ru/text/Econom/drucker; World Population Prospects: The 2000 Revision // www.un.org/esa/population/unpop.htm]. До того ж унаслідок демографічної кризи протягом найближчих 20-30 років жодна з розвинутих країн не матиме сильного уряду і стабільної політики. Швидше за все, нормою стане політична нестабільність [С.42].

Демографічна криза, що продовжується, тільки посилює кризу економічну. Всупереч  деяким прогнозам економічну кризу не просто зупинити у т.ч. саме  в результаті  кризи демографічної.

Так, західні вчені, ще наприкінці ХХ століття прогнозували, що  приблизно з 2008 року частка працездатного населення західних країн, що йде на пенсію, почне швидко збільшуватися, «це може привести в рух неконтрольовані динамічні процеси, при яких великі бюджетні дефіцити вестимуть до зростання процентних платежів, а ті приведуть до збільшення дефіцитів в майбутньому. Такий розвиток подій може здійснювати значну і дестабілізуючу дію на економіку. При цьому «істотне підвищення ставок податків, спрямоване на те, щоб вирішувати наші бюджетні проблеми, що насуваються, створює значні ризики для економічного зростання і прибуткової бази...». [Олег Маслов. Мировой кризис начала ХХI века в высказываниях современников // http://www.perspectivy.net/osobaya_tema/finansovyiy_krizis_i_perspektivy_rossii/mirovoj_krizis_nachala_khkhi_veka_v_vyskazyvanijah_sovremennikov_2008-03-17.htm]

І нарешті, остання ознака розпаду - це катастрофічні явища, що відбуваються з економікою західної цивілізації.

Криза існуючої економічної системи як системи фіктивної, віртуальної економіки, виявляється  як в економіці США – яка її і породила, так і в світовій економіці в цілому.

Так економіка США ХХІ століття характеризується: дефіцитом державного бюджету, величезним негативним сальдо торгового балансу, зростанням безробіття, величезним державним боргом, у тому числі зовнішнім боргом, спадом виробництва і розоренням гігантів промисловості, банкрутством банків і інших фінансових установ. Як наслідок ми вже спостерігаємо  кризу довіри до долара США.

Щодо світової економіки. Ще у 2002 році парламент Італії встановив, що світовий реальний продукт складає всього 40 трильйонів доларів, а розмір  спекулятивного капіталу в 10 разів більше. Тобто накопичений капітал у кращому разі лише на 10 % забезпечений реальними цінностями. [Олег Маслов. Мировой кризис начала ХХI века в высказываниях современников // http://www.perspectivy.net/osobaya_tema/finansovyiy_krizis_i_perspektivy_rossii/mirovoj_krizis_nachala_khkhi_veka_v_vyskazyvanijah_sovremennikov_2008-03-17.htm]

 Але будь-яка система рано чи пізно приходить в стан балансу, коли реальний продукт повинен відповідати кількості фінансових  ресурсів, тому мільйони  банкрутств є просто неминучими.

 Так. російський дослідник С. Мальцев ще до початку глобальної економічної кризи 2008 року відзначав: кінець історії віртуального світу людство переживає саме зараз. Природним підсумком цього процесу була б могутня фондова криза, в результаті якої частина грошових активів повинна згоріти. Питання полягає тільки у тому  - скільки активів згорить.