Господарський облік, його суть, предмет, страница 2

Готова продукція – продукція, яка закінчена у виробництві, укомплектована за технічними умовами і стандартами і по документам здана на склад готової продукції.

Готова продукція може бути:

а) відвантаженою;

б) реалізованою.

Якщо готова продукція відвантажена в кредит- з’являється поняття дебіторської заборгованості.

Якщо за готову продукцію надійшла попередня оплата – з’являється поняття кредиторської заборгованості.

Товар – купованаготова продукція для продажу.

2. Грошові кошти та їх еквіваленти можуть знаходитись у касі підприємства, або в відділенях банків на поточних та інших рахунках і можуть бути як в національний так і в іноземній валюті.

1.  Дебіторська  заборгованість – заборгованість інших підприємств або осіб даному підприємству.

Дебітори – покупці, замовники та підзвітні особи (продукція відвантажена у кредит).

Підзвітні особи – робітники підприємства, які отримали гроші у касі підприємства на відрядження чи поточні потреби або отримали готову продукцію для реалізації.

2.  Поточні фінансові вкладення – вкладення коштів підприємства або його майна в діяльність іншого підприємства шляхом придбання цінних паперів на короткий строк.

Джерела утворення:

1. Власний капітал:

-  статутний капітал;

-  пайовий капітал;

-  додатково вкладений капітал;

-  інший додатковий капітал;

-  резервний капітал;

-  неоплачений капітал;

-  вилучений капітал;

-  нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

Статутний капітал – загальна вартість активів, які є внеском учасників (власників підприємства) і яка зафіксована в установчих документах.

Неоплачений капітал – відображає суму заборгованостей учасників (власників) за внесками до статутного фонду.

Додатково вкладений капітал – мають акціонерні товариства (АТ) на суму перевищення ринкової вартості цінних паперів над їх номінальною вартістю.

Інший додатковий капітал – з’являється у випадку дооцінки необоротних активів та у випадку безкоштовного отримання активів від інших підприємств .

Вилучений капітал – показує фактичну собівартість акцій товариств, які викуплені у його учасників.

Резервний капітал – показує суму резервів, створених за рахунок нерозподіленого прибутку.

Нерозподілений прибуток(непокритий збиток) – чистий прибуток, який залишається на підприємстві після уплати податку на прибуток і іншого його використання.

2. Позичені:

   Зобов’язання :

-  довгострокові;

-  поточні;

-  забезпечення наступних витрат і платежів.

 Довгостроковими вважаються зобов’язання під-приємства банкам, іншим організаціям і підприємствам, строк погашення яких більше 1 року.

Поточні зобов’язання - зобов’язання банкам або іншим організаціям і підприємствам та робітниакм під-приємства на строк менше одного року.

Поточні зобов’язання:

1)  короткострокові кредити банкам;

2)  кредиторська заборгованість постачальникам, під-рядчикам за товари, послуги, роботи;

3)  поточні зобов’язання по розрахункам з бюджетом, зі страхування, з оплати праці.

 Склад ресусів підприємства та джерел їх утворення постійно змінюються у процесі діяльності підприємства та впливом господарських операцій.

Господарські операції – дія або подія, яка викликає зміни в фінансовому стані підприємства.

Господарські операції відбуваються внаслідок 3-х господарських процесів:

1)  постачання;

2)  виробництво;

3)  реалізація.

Методом бухгалтерського  обліку є спеціальні спосо-би  і прийоми, за допомогою яких відображаються об’єкти предмета бухгалтерського обліку.

Методи бухгалтерського обліку:  

1.  Первинні документи.

2.  Інвентарізація.

3.  Бухгалтерський баланс.

4.  Рахунки та подвійний запис.

5.  Бухгалтерська звітність.

Регулювання з питань методології бухгалтерського обліку здійснюються Міністерством фінансів України, яке затверджує положення(стандарти) бухгалтерського обліку, що не можуть суперечити міжнародним стандартам, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності.

Для виконання цього при Міністерстві освіти України створена методологічна рада з бухгалтерського обліку.     

На підприємстві організація бухгалтерського обліку здійснюється під керівництвом власника підприємства або виконавчого органу, які відповідальність за достовірність даних бухгалтерського обліку і звітності.

Підприємство самостійно обирає форми бухгалтерського обліку, розробляє системи і форми ведення управлінського обліку.

Керівник підприємства зобов’язанний створювати умови для правильного ведення бухгалтерського обліку.

Головний бухгалтер зобов’язанний забезпечувати дотримання встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку і звітності.