Електронні ключі (Глава 3 навчального посібника)

Страницы работы

Содержание работы

Глава 3

ЕЛЕКТРОННІ КЛЮЧІ

Ключовими називають електронні пристрої, що працюють у двох режимах, які чітко розрізняються між собою: в одному з них електронний прилад повністю вимкнений, а в другому – повністю ввімкнений. Електронні ключі застосовуються для формування і генерування цифрових та імпульсних сигналів, виконання логічних функцій, а також у колах комутації, запобігання  неприпустимим напругам тощо.

Ідеалізований ключ можна уявити як механічний перемикач S (рис. 3.1,а), здатний перебувати в двох станах: 1) у вимкненому стані він має нескінченно великий опір, струм через нього відсутній, а вихідна напруга максимальна й дорівнює напрузі джерела живлення: u=U1=Eж; 2) у ввімкненому стані опір ключа нульовий, через нього протікає максимально можливий струм I=Eж/R, а вихідна напруга дорівнює нулю: u=U0=0. За допомогою ключів S можна комутувати також джерело сигналу e (рис. 3.1,б,в).

У реальних електронних ключах зазначені співвідношення виконуються наближено, бо комутація здійснюєтья безконтактним способом за допомогою діодів, транзисторів, інших нелінійних елементів. Завдання побудови електронного ключа полягає в тому,  аби забезпечити, з одного боку, перебування його в двох статичних станах: вимкненому та ввімкненому і, з іншого боку, потрібну швидкодію: час перемикання від одного стану до іншого має не перевищувати припустиму величину.

Час перемикання залежить від інерційності як електронного приладу, що виконує функції перемикача S, так і паразитних елементів, зокрема, RC-кола (див. рис. 3.1, а), яке відображає вплив паразитної ємності навантаження С. З певною мірою наближення перехідні процеси в подібних колах описуються інтегро-диференціальними рівняннями першого порядку. Відгуком такого кола на ідеалізований прямокутний перепад вхідного сигналу в момент t=0, як відомо, є експоненційна функція (рис. 3.1, г), що відображає вихідний сигнал (напругу, струм тощо):

                                                                                            (3.1)

де  – повний розмах експоненти від початкового f(0) до усталеного  значення, t – її стала часу.

На підставі (3.1) не важко визначити тривалість відтинка часу (див. рис. 3.1, г), протягом якого функція змінюється між відомими значеннями f(tп) та f(tк) відповідно на його початку tп та в кінці tк:

                                                  (3.2)

де

Так, час усталення експоненти, наприклад, між її 5-відсотковими рівнями  та  згідно з (3.2) становить . Проте, враховуючи, що

за умови x<<1, розрахунок невеликих відтинків часу за (3.2) істотно спрощується:

                                                                                             (3.3)


§3.1. ДІОДНІ КЛЮЧІ

3.1.1. Характеристики діодів

Найпростішим нелінійним елементом, здатним забезпечити два статичні стани ключа, є діод. Як ключові доцільно використовувати імпульсні діоди, які мають контрольований, досить малий час перемикання від одного стану до іншого, а також мале значення ємності Сд між анодом та катодом, виміряне за відомої зворотної напруги Uзв.

На рис. 3.2,а наведено типові вольт-амперні характеристики (ВАХ) крем-нійового (позначено Si), германійового (Ge) діодів та діода Шотткі (D), що виконується на основі переходу метал-напівпровідник. Параметрами прямої гілки ВАХ є напруга відтину Uдо, за якої струм діода у прямому напрямку припиняється: Iпр≈0, та напруга прямого зміщення Uпр за робочих значень струму Iпр. Для діодів в інтегрованому виконанні типовими можна вважати       

параметри: Uдо≈0, Uпр≈0,2...0,3 В – для діодів Шотткі, Uдо≈0,2 В, Uпр≈0,4...0,6 В – для германійових діодів та Uдо≈0,6 В, Uпр≈0,7...0,8 В – для кремнійових.

Для ВАХ кремнійових імпульсних діодів, як і p-n-переходів взагалі, прийнятною є шматково-лінійна апроксимація (рис. 3.2,б), бо напруга на p-n-переході Uпр за його прямого зміщення майже не залежить від струму Iпр. Головними параметрами зворотної гілки ВАХ є зворотний тепловий струм Iдо та допустима зворотна напруга Uзв.доп, з перевищенням якої настає електричний пробій p-n-переходу.  Струм Iдо значною мірою залежить від температури і в кремнійових діодів набагато нижчий, ніж у германійових, тому в цифрових пристроях на кремнійових напівпровідникових приладах ним звичайно нехтують.

3.1.2. Статичні режими

Залежно від способу ввімкнення діода VD відносно навантаження Rн різні ключові схеми можна спрощено зобразити у вигляді послідовного (рис. 3.2,в,г) та паралельного (рис. 3.2,д) ключів, на  схемах яких джерело сигналу репрезентоване генератором напруги е з внутрішнім опором Rд. Статичні режими ключів зручно розглядати за допомогою статичних передатних характеристик (ПХ) – залежності вихідної напруги від вхідної u(е) під час повільної зміни останньої.

1. Послідовний ключ. У послідовному ключі (див. рис. 3.2,в) негативною вхідною напругою е<0 діод VD зачинений, що відповідає розімкненому станові перемикача S (див. рис. 3.1,б) та горизонтальній лінії ідеалізованої ПХ 1 (рис. 3.2,е). Напруга на виході реальної схеми при цьому

Похожие материалы

Информация о работе