Лабораторний практикум з дослідження цифрових пристроїв на основі САПР MAX+PLUS II, страница 25

У найпростішому випадку операнди є однорозрядними змінними, а константи в логічних виразах (на відміну від цифр арифметичних виразів) мають позначатися як GND (логічний 0) та VCC (логічна 1).

Приклад на складний вираз:        

,

де

Задля спрощення запису до форми AHDL можна перейти частинами:

y0 = a !& (x2 # (b !# c)) = (x1 # x3 # !x4) !& (x2 # (x1&x4 !# x1$x4)).

Проте з метою уникнення помилок і забезпечення легкості читання вирази можна вводити до логічної секції складниками

a = x1 # x3 # !x4;  b = x1 & x4;  c = x1 $ x4; y0 = a !& (x2 # (b !# c))

за умови, що проміжні вузли a, b, c було попередньо оголошено оператором Node Declaration секції змінних Variable Section. 

Змінити порядок виконання операцій можна, як звичайно, за допомогою дужок. Припускається також ліву частину зображати в інверсному вигляді, наприклад,

!y0 = a & (x2 # (b !# c)).

Таблиця 3.3

3.2  Лабораторне завдання

3.2.1 Дослідити типові дешифратори і шифратори.

3.2.1.1 За принциповими електричними схемами на логічних елементах  (файл d:\max2work\tutorial\3lab\3prim.gdf) та осцилограмами сигналів (d:\max2work\tutorial\3lab\3prim.scf) стробованого дешифратора (дешифратора-демультиплексора, селектора) та шифратора скласти таблиці відповідності і рівняння вихідних функцій, виміряти затримку вихідних імпульсів, навести умовне графічне позначення за ДСТУ та пояснити принцип дії таких ЦКП.

3.2.1.2 Ознайомитися зі стандартними дешифраторами та шифраторами серії 74 (макрофункціями): 1) повними дешифраторами 2:4, 3:8, 4:16 (файл d:\max2work\tutorial\3lab\3lіbrе.gdf, рис. 3.1); 2) неповними дешифраторами 4:10 з трьома типами вхідних кодів: ДДК, Ґрея, з надлишком 3 (рис. 3.2); 3) дешифраторами (перетворювачами до) 7-сегментного коду (рис. 3.3); 4) шифраторами 8:3 і 10:4 (рис. 3.4). Розглянути принципові електричні схеми (В** на символі) та таблиці відповідності різновидів дешифраторів і шифраторів (достатньо по одному з кожної групи), пояснити призначення та особливості входів і виходів.

3.2.2 Застосувати дешифратор для реалізації ЦКП за графічного опису проекту на прикладі створення заданого варіанта перетворювача до  7-сегментного коду

3.2.2.1 У проекті 3ХХ зібрати на логічних елементах схему дешифратора, потрібного для реалізації перетворювача, виконати компіляцію і функціональне моделювання.

< Приклад: неповний дешифратор 2:3, файли d:\max2work\tutorial\ 3lab\300.gdf, .scf.

F Примітка. Аби спростити збирання дешифратора, дозволяється користуватися як шаблонами копіями принципових електричних схем з доступних файлів, серед них принципових електричних схем макрофункцій.

3.2.2.2 Створити файл таблиці відповідності:  відкрити файл часових діаграм .scf (або графічний файл .gdf і натиснути піктограму Simulator) > меню File > Create Table File > ОК у віконці Create Table File > ОК у віконці повідо-млення про успішне генерування файла. Відтак відкрити файл таблиці відповідності з розширенням .tbl, створений автоматично текстовим редактором: піктограма відкриття файла (або меню File > Open) > Text Editor files > *.tbl > B** на імені файла у списку Files. Порівняти цю таблицю з рівнями сигналів на відповідних інтервалах часових діаграм і скласти скорочену таблицю.