Кореляція визначає взаємозв'язок між ознаками. Ознаки, за якими проводиться добір, по-різному взаємозв'язані: одні—тісно, а інші—не мають тісного зв'язку. Наприклад, між живою масою корів і надоєм існує позитивний зв'язок: чим вищу живу масу має корова, тим вищі надої від неї можна одержати. Ця закономірність зберігається доти, поки тварини зберігають свій тип будови тіла, що характерно для молочної та молочно-м'ясної худоби. Між надоєм та жирністю молока існує негативний зв'язок: збільшення надоїв призводить до зменшення жирності молока. І неврахування характеру кореляції в практичній роботі тваринників призводить до помилок.
При збільшенні кількості ознак, за якими проводять добір, ефективність його за розвитком кожної з них знижується.
Незважаючи на добір найкращих тварин, значне поліпшення стада відбувається досить повільно. Причиною цього є явище регресії.
Регресія — тенденція повернення до середніх показників ознак, характерних для породи або стада. Суть регресії полягає в тому, що у кращих тварин сини і дочки в середньому дещо гірші від них, а в гірших — дещо кращі, бо вони успадковують ознаки не тільки від батьків, а й від більш віддалених предків. Показники дідів, бабів та прадідів ближчі до середніх показників породи або стада. Проводячи добір, слід враховувати регресію.
Не всі тварини здатні стійко передавати свої спадкові ознаки потомству. Успадкування кількісних ознак, як правило, має проміжний характер. Показники потомків мають середній рівень між показниками матері і батька. Але серед плідників і маток є тварини, які стійко передають з покоління в покоління свої ознаки. Такі тварини називаються препотентними.
Поняття про препотентність вперше сформулював Г. Затегаст. П. М. Кулєшов підтвердив існування цього явища. Препотентність зумовлюється домінуванням у по-томства спадковості препотентної тварини над спадковістю всіх інших її предків, підвищеною гомозиготністю, Що її досягають тривалим однорідним підбором. Препотентні плідники, як правило, стають родоначальниками ліній, а матки — родин. Це дуже цінні тварини для успішної селекційної роботи. Широке використання їх сприяє поліпшенню стада та породи.
Для оцінки препотентності враховують такі показники: кореляція мати—дочка за розвитком ознаки, однорідності потомства, поява рекордних показників, перевага потомства в показниках продуктивності порівняно з ровесниками. Чим менший коефіцієнт кореляції між показниками матерів і дочок, чим однорідніше потомство, чим більше рекордистів одержано від нього, тим вища препотентність плідника. Препотентність може бути поліпшуючою, консервативною і погіршуючою. Найбільший інтерес при доборі мають тварини з поліпшуючою препотентністю. Препотентність протилежна регресії, оскільки вона полягає в стійкій передачі ознак батьків нащадкам.
Враховуючи всі параметри, можна успішно вдосконалювати стада і породи бонітуванням (практичний прийом добору), яке щороку проводять у господарствах. В результаті проведеного бонітування тварин поділяють на групи: племінне ядро, або провідна селекційна група (молодняк від них залишають для ремонту стада або на племінний продаж); виробнича група; молодняк для ремонту стада; молодняк для продажу на розплід; група тварин, що підлягають виранжуванню, та група тварин, що підлягають вибраковуванню.
При інтенсивному обновленні стад, розширеному відтворенні в племінне ядро включають не менш як 50 % маток. Для відібраних тварин створюють поліпшені умови.
Підбір. Для постійного вдосконалення тварин не можна обмежуватись тільки добором на розплід кращих тварин. Глибока племінна робота пов'язана з підбором пар тварин для розмноження. Під підбором розуміють найбільш цілеспрямоване поєднання з відібраних тварин батьківських пар з метою одержання від них потомства бажаного типу.
Добір і підбір тісно зв'язані між собою. Це послідовні ланки єдиного процесу, спрямованого на вдосконалення окремих стад і порід тварин у визначеному напрямі.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.