Поняття про безперервність і нерівномірність розвитку. Періодичність розвитку тварин. Методи розведення тварин (чистопородне розведення, схрещування та гібридизація), та їх застосування. Присвоєння індивідуального номера та техніка нумерації тварин
План лекції
1. Періодичність розвитку тварин. Будь-який організм формується під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. До внутрішніх факторів відносять спадковість, ендокринну та нервову системи й стать.
На індивідуальний розвиток тварин впливає, насамперед, його спадковість, особливо на ранніх стадіях онтогенезу, коли формуються системи органів і тканин, у тому числі нервова й ендокринна, які пізніше самі стають регуляторами розвитку.
В ендокринній системі суттєву дію на розвиток організму виявляють щитоподібна залоза, гіпофіз і статеві залози. Під впливом гормонів щитоподібної залози регулюються процеси диференціації, росту та обміну речовин. Гормони гіпофіза діють на ріст і статеве дозрівання. Посилена функція гіпофіза в ранньому віці, наприклад, призводить до гігантизму. Гормони статевих залоз впливають на обмін речовин і ріст тварин. Посилена діяльність статевих залоз спричиняє раннє статеве дозрівання й зупинку росту у висоту. Координує діяльність усіх органів і систем нервова система.
Серед зовнішніх факторів, що впливають на розвиток тварин, найсуттєвішими є годівля й умови утримання. Перші обгрунтовані дослідження щодо впливу годівлі на розвиток кісток у тварин були проведені М.П.Чирвинським. Він довів, що за недостатньої годівлі найбільше недорозвиваються ті кістки скелета, які в даному віці здатні рости найштенсив-ніше. Дещо пізніше А.О.Малігонов прийшов до висновку, що закономірності розвитку, виявлені щодо росту скелета, поширюються на всі інші органи і тканини тварин. На основі їхніх досліджень пізніше був сформульований закон Чирвинського — Малігонова про недорозвиненість. Суть його полягає в тому, що органи й тканини, які інтенсивно ростуть, терплять від недогодовування й недорозвиваються значно більше, ніж ті, що мають у цей час повільну швидкість росту.
Залежно від того, за якого періоду онтогенезу відбувається затримка росту, А.О.Малігонов виділив три основних типи недорозвиненості: ембріоналізм, інфантилізм, неотенію.
Ембріоналізм — недорозвиненість тварин в ембріональному періоді. Він виникає при значній недогодівлі матері, а також при ЇЇ недорозвиненості внаслідок вагітності у ранньому віці та захворювань. Ембріоналізму властиві такі ознаки: мала маса при народженні (теля 15—17 кг), подовжений, плоский тулуб, біднокістковість, низькі тонкі кінцівки, велика голова, дуже тонка шкіра, слабка оброслість, знижена опірність несприятливим факторам, схильність до захворювань тощо.
Інфантилізм — форма недорозвиненості тварин у постембріональному періоді, при якій дорослий організм за будовою тіла подібний до дитячого.
Крім годівлі, на розвиток тварин певною мірою впливають температура, вологість, атмосферний тиск, освітленість та інші умови утримання. У тісних, із недостатньою вентиляцією й освітленням приміщеннях молодняк росте повільно, особливо коли відсутні прогулянки. За таких умов у тварин знижуються конституціональна витривалість та опірність до захворювань. Систематичний моціон загартовує організм, сприяє кращому росту кістяка і мускулів, розвитку серця та легенів. Ступінь недорозвиненості тварин залежить від тривалості негативних факторів. Чим коротший, наприклад, період недогодівлі, тим швидше й повніше за доброї годівлі може пройти компенсація відставання розвитку. Але повна компенсація, як правило, не відбувається- Особливо зменшується здатність до компенсації тоді, коли тварин недогодовують у пізніші стадії розвитку. Необоротними є глибокі зміни у внутрішніх органах. Краще не допустити недорозвиненість, ніж потім намагатися її компенсувати. Але все ж у господарських умовах практикують такі системи вирощування тварин, які передбачають відставання росту в певний період онтогенезу і наступну його компенсацію. При цьому не допускають послаблення росту тварин у період формування продуктивності. У практиці тваринництва склалися такі основні системи вирощування молочних ремонтних телиць: інтенсивне вирощування в перші місяці після народження (середньодобові прирости 750—800 г до 3 міс) із наступним зменшенням приростів живої маси з віком; помірно інтенсивне вирощування у перші 3 міс (середньодобові прирости 500 г) і більші (700—750 г) у наступному віковому періоді (3—16 міс); затримка росту до 18 міс і високий рівень годівлі нетелей; помірне вирощування до статевої зрілості й добра годівля в старшому віці; вирощування телиць з урахуванням сезону року: помірні прирости в стійловий період і високі — у пасовищний.
2. При створенні і перетворенні порід використовують усі методи, характерні для селекції: штучний добір, підбір» спрямоване вирощування молодняку, схрещування та гібридизацію. У давнину діяв природний і стихійний штучний добір, а з XIX ст. переважає методичний. Лінія має назву клички родоначальника. У заводських породах має бути . не менше 10-15 ліній.
Добір — це цілеспрямований зоотехнічний метод поліпшення порід, стад і окремих груп тварин шляхом залишення на розплід особин бажаного типу і вибракування небажаних.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.
