Проектування блоку охолоджуваних камер, страница 2

3. До планування блоку охолоджуваних камер висувають ряд вимог [1, с.292-296]. Оскільки в даній роботі не проектується все переробне підприємство, а тільки блок охолоджуваних камер, ці вимоги можна звести до наступних:

-  вхід в камери повинен здійснюватись з одного загального тамбуру, або кожна камера повинна мати свій тамбур;

-  вхід в машинне відділення - з вулиці або коридору. При розсільній системі охолодження машинне відділення розміщується окремо, на вулиці;

-  вхід до камери харчових відходів повинен бути з окремого тамбура, або ця камера може розміщуватись окремо, поблизу мийного відділення. При цьому необхідно пам’ятати, щоб шлях руху продуктів і харчових відходів не перетинався;

-  ширина тамбуру повинна бути не меншою за 1,6 м;

-  відношення сторін в камерах не повинно перевищувати 1:2;

-  забороняється розміщувати камери над, під і поряд з гарячими та мокрими приміщеннями;

-  площа машинного відділення приймається за сумарною площею камер за рекомендаціями літератури [1, с.296];

-  на плануванні проставляють усі розміри в мм;

-  бажано розміщувати камери за зменшенням температури від машинного відділення;

-  камери необхідно проектувати з урахуванням зручності доставки продуктів після їх розвантаження та розподілу по цехах;

-  компонована площа може відрізнятись від розрахункової на 2-3 м² в більшу сторону.

4. До необхідних розрахункових параметрів слід віднести:

-  температуру і відносну вологість в камері [1, с.509-510];

-  літню розрахункову і середньорічну температуру зовнішнього повітря в районі проекту [1, с.544-546];

-  температуру повітря в суміжних (неохолоджуваних) приміщеннях, в тому числі в машинному відділенні, яка розраховується за формулою:

^оС (на поверсі);

^оС (в підвалі);

-  температура повітря в тамбурі визначається за формулою:

^оС (на поверсі);

^оС (в підвалі);

Усі розрахункові параметри можна звести в таблицю.

5. Калоричний розрахунок необхідний для визначення кількості тепла, яка передається в камери через огородження, від продуктів і тари при їх охолодженні, за рахунок вентиляції, за рахунок експлуатаційних теплоприпливів та ін. Такий розрахунок об’ємний, складний і потребує розрахунку товщини ізоляції для огороджень і коефіцієнта теплопередачі. Методика таких розрахунків наведена в лекційному матеріалі і літературі [1, с.268-272; 297-303].

В цій роботі калоричний розрахунок проводиться за збільшеними показниками. При цьому необхідно враховувати наступне:

-  теплоприпливи (за рахунок всіх перелічених факторів) в камеру через 1 м² компонованої площі полу складають 90...100 Вт/м² для камер, що мають температуру 0^оС і вище. При цьому 90 Вт/м² приймається для камер, розміщених в підвалі, а 100 Вт/м² - для камер на поверхах;

-  для камер, що мають температуру повітря –1...-4 ^оС, теплоприпливи складають 110...120 Вт/м². При цьому 110 Вт/м² - для камер в підвалі, а 120 Вт/м² - на поверхах;

-  для камер, що мають температуру повітря –4...-17^оС, теплоприпливи складають 130...140 Вт/м². При цьому 130 Вт/м² - для камер в підвалі, а 140 Вт/м² - для камер на поверхах.

Таким чином, враховуючи компоновану площу камери і задану температуру повітря в камері, теплоприпливи в камеру визначаються за формулою:

, Вт;

де: q - питомі теплоприпливи через 1 м² площі полу, Вт/м².

Потім визначаються сумарні теплоприпливи в усі камери, які будуть охолоджуватись однією холодильною машиною, тобто ΣQ_кам.

6. Для вибору системи охолодження камер враховується кількість камер і їх розміщення: це блок камер чи окремо розміщені камери. У випадку, коли це блок камер або окремо розміщена камера з t_п.к до -17 ^оС, сумарні теплоприпливи ΣQ_кам не перебільшують 7 кВт і температура в блоці приблизно однакова (-1...6 ^оС), приймають безпосередню систему охолодження [1, с.272-277].