Ознайомлення з будовою і функціями системи органів кровообігу, дихання та органів травлення, страница 2

Лейкоцити мають ядро, в організмі виконують захисну роль, беруть участь у фагоцитозі, тобто захоплюють і розчи­няють мікроорганізми.

Кров'яні пластинки — тромбоцити, без'ядерні, оваль­ної форми клітини, легко виходять із судин, руйнуючись, звільняють фермент, який бере участь у зсіданні крові.

Кров має властивість зсідатися, що важливо для зупинки кровотечі при пораненнях і запобіганні втраті крові орга­нізмом. Це захисна її функція. Вже через кілька хвилин після початку кровотечі у місці виходу крові з судини утворюється червоний згусток, який замикає вихід із розірваної судини, через деякий час він ущільнюється. Суть процесу зсідання крові полягає в переході розчиненого у плазмі крові фібрино­гену в ниточки твердого фібрину за участю ферменту тромбопластину, солей кальцію та ін.

Формені елементи крові утворюються у ретикулярній тка­нині: в червоному кістковому мозку, лімфатичних вузлах, загрудинній залозі. При цьому необхідна наявність фолієвої кислоти, заліза, кобальту, ціан кобаламіну

Енергія, що витрачається у процесі життєдіяльності орга­нізму, утворюється в клітинах тіла у результаті окислення органічних речовин. Використання кисню клітинами для окисних процесів називається внутрішнім, або тканинним, диханням. Обмін киснем і вуглекислим газом між організмом ти зовнішнім середовищем, що відбувається в легенях, нази­вається зовнішнім диханням. Система органів дихання скла­дається із повітроносних шляхів і легенів, тобто з косової Порожнини, гортані, трахеї та легеневої тканини (альвеол). У процесах дихання бере участь також шкіра, де газообмін відбувається між кров'ю шкірних капілярів і атмосферним повітрям за допомогою дифузії газів.

Носова порожнина розміщена поверх ротової й відокремле­на від неї твердим піднебінням. Зовні починається із ніздрів, шкірний покрив між якими має залози, що зволожують його. У корів утворює носове дзеркало, у свиней — хоботок. Слизова оболонка стінок носової порожнини вислана епітелієм із німоподібними клітинами і має залози, які виділяють слиз, що зволожує і повітря й покриває слизову оболонку. Гортань — один із відділів повітроносних шляхів. Сюди з нових кодів через глотку надходить повітря. В стінці гортані є хрящі, два черпакуватих, надгортанний щитоподібний і перснеподібний. У момент ковтання корму м'язи шиї піднімають гортань, а надгортанний хрящ опускається й закриває гор­тань, завдяки чому корм не потрапляє в трахею. На бокових стінках гортані слизова оболонка утворює голосові складки. У вузькій частині гортані розміщені голосові зв'язки. Голосові складки і голосові зв'язки разом із м'язами утворюють голосові губи, між якими утворюється голосова щілина. Якщо при ви­диху голосова щілина звузиться, то повітря, що проходить через неї, викличе коливання голосових зв'язок й утворення звуку. Трахея — орган, що має вигляд трубки, утворений хрящо­вими кільцями, які не замикаються, а з'єднані між собою зв'язками. Трахея розгалужується на два головних бронхи, що заходять у легені й розгалужуються там на багато дрібних бронхів. Найдрібніші — бронхіоли — закінчуються легеневи­ми міхурцями — альвеолами.

Легені — це орган альвеолярно-трубчастої будови, має губчасту структуру й складається із альвеол, бронхів і крово­носних судин. Розрізняють праву й ліву легені. Зовні вони покриті тонкою сполучнотканинною плівкою — легеневою плеврою, яка переходить на внутрішню поверхню стінки грудної порожнини й утворює реберну плевру. Між цими двома плеврами є плевральна щілина, заповнена рідиною, що зменшує тертя при диханні. Праву і ліву легені з'єднують бронхи, які починаються від трахеї.

Альвеола — тонкостінний пухирець діаметром 0,1—2 мм, заповнений повітрям. Стінка альвеоли утворена одним шаром плоских клітин епітелію, по зовнішній поверхні яких розгалу­жується сітка капілярів. Отже, газообмін відбувається через дуже тонку перегородку, яка складається із двох шарів клітин: стінки капіляра й стінки альвеоли. У коня в легенях близько 5000 млн альвеол, завдяки чому площа легенів становить до 500 м2.

Легені не мають власних м'язів, тому самі не можуть скорочуватися. Свій об'єм вони змінюють пасивно, слідом за зміною об'єму грудної порожнини. Ди­хальні рухи — вдих і видих — відбуваються в результаті ритмічного скорочення й розслаблення дихальних м'язів — міжреберних і діафрагми.