Засоби розвитку координаційних здібностей та спритності

Страницы работы

Содержание работы

Тема 2. Засоби розвитку координаційних здібностей та спритності.

    Слово «координація» латинського походження Воно означає узгодженість, об’єднання упорядкування. Відносно рухової діяльності людини вживається для визначення ступеня узгодженості її дій з реальними вимогами навколишнього середовища. Наприклад, посковзнувшись, одна людина за допомогою компенсаторних рухів відновлює рівновагу, а інша – падає. Очевидно, одна з них має більш високий рівень узгодженості рухів, а отже, і більш розвинені координаційні здатності.        

 Координація – це здатність людини раціонально узгоджувати рухи ланок тіла при вирішенні конкретних рухових завдань

       Диференціювати на окремі групи за особливостями прояву, критеріями оцінки і факторами, що їх обумовлюють. Спираючись на результати спеціальних дослід­жень (Донской, 1971; Пехтль, 1971; Війте, 1982; Гужаловский, 1986; А.Тер-Ова-несян, И. Тер-Ованесян, 1986; Лях, 1989, 1991; Платонов, Булатова, 1995; Плато­нов, 2004), можна виділити такі відносно самостійні види координаційних здатностей:

•  здатність до управління часовими, просторовими і силовими параметрами рухів;

•  здатність до збереження рівноваги;

•  відчуття ритму;

•  здатність до орієнтування у просторі;

•  здатність до довільного розслаблення м'язів;

•  координованість рухів (спритність)

У реальній побутовій, виробничій або спортивній руховій діяльності всі названі координаційні здатності проявляються не в чистому вигляді, а у складній взаємодії. В конкретних ситуаціях окремі координаційні здатності відіграють головну роль, а інші — допоміжну. При цьому можлива миттєва зміна їхньої значущості у зв'язку зі зміною зовнішніх умов. Проте не тіль­ки особливості ситуацій, що складаються в процесі рухової діяльності, обу­мовлюють головну або допоміжну роль тих чи інших координаційних здат­ностей. Певні види рухової активності не тільки ставлять різні вимоги до координаційних здатностей в цілому, а й обумовлюють необхідність максимального прояву їх окремих різновидів. Наприклад, у монтажників – висотників і важкоатлетів вирішальне значення буде мати здатність до збереження рівноваги, а в ігрових видах спорту – спритність.

Координованість рухів — це здатність до раціо­нального прояву фізичних якостей і перебудови рухових дій у конкретних умовах на основі існуючого запасу рухових умінь і навичок. Вона має важ­ливе значення в екстремальних умовах рухової діяльності, особливо в умовах дефіциту простору і часу. В спорті — це єдиноборства, спортивні ігри і складно координаційні види. Проте навіть у відносно простих за координацією роботи нервово-м'язового апарату рухах (ходьба, біг, плавання та ін.) добра координованість сприяє зменшенню енерговитрат на одиницю виконаної роботи за рахунок постійного пристосування кінематичних і ди­намічних параметрів відповідних рухів ( довжина кроку, траєкторія руху ла­нок тіла, темп, величина зусилля та ін.) до поточних функціональних спро­можностей людини.

Координованість рухів тісно пов'язана з іншими різновидами коорди­наційних здатностей і, в першу чергу, зі здатністю до оцінки і регуляції ди­намічних і просторово-часових параметрів рухів. Високий рівень розвитку координованості рухів позитивно впливає на розвиток інших координацій­них здатностей.

 Контрольні вправи для  самостійної роботи:

1.  Волейбол. ( дів) Виконання передачі зверху з відстані 3м в баскетбольний щит, за 10 сек. не покидаючи обмежену зону. Оцінюється кількість передач.

     Настільний теніс (юн).

- довга та коротка передача по діагоналі;

- довга та коротка передача по прямій.  Оцінюється кількість попадань.

2.Рівновага на одній нозі

Стоячи на одній нозі із заплющеними очима, руки опущені, ступня іншої ноги знаходиться на коліні, утримання цього положення. Оцінюється час виконання вправи.

3. Стрибок у висоту з розбігу

Обладнання: вимірювальна планка.

Учасник тестування підходе до вимірювальної планки, вимірює свій зріст з піднятою вгору рукою, потім виконує стрибок вгору з розбігу. Намагаючись дотягнутися рукою якомога вище. Результатом тестування є різниця між  показником зросту з піднятою вгору рукою та відмітки  на вимірювальній планці до якої доторкнувся під час стрибка.

Похожие материалы

Информация о работе