Основною перевагою породи є здатність давати максимальну кількість хорошого м'яса при мінімальній кількості жиру. Тварини схильні тривалий час нарощувати мускулатуру, давати прирости 1037-1145 г на добу. Відома порода як гігантська за розмірами, з дуже високою інтенсивністю росту. Тварини пізньоспілі, великорослі, витривалі. Середня жива маса корів 700—800, бугаїв — 1000—1200 кг, інколи до 1500 кг. Телята народжуються з масою 38—48 кг. Забійний вихід 78—80%. Відкладання жиру незначні.
В Україну вперше тварин цієї породи завезено в 1962 р. на держплемзаводи «Поливанівка» Дніпропетровської, «Українка» Харківської областей, Роменську держплемстанцію, в колгосп ім. Мічуріна Полтавської області. У господарствах Чернігівської і Черкаської областей проводиться робота, пов'язана із створенням нових м'ясних типів. Спроба використовувати шароле для промислового схрещування успіху не мала.
Кіанська порода. Це одна з кращих порід м'ясної продуктивності. Батьківщиною кіанської породи є Італія, долина Вальді-Кіана. Вважають, що ця худоба походить від античної білої худоби, яку більш як 3500 років розводять «у собі».
Волосяний покрив білий, а шкіра чорна, завдяки чому масть тварин біла з фарфоровим відтінком; носове дзеркало, кінчики ріг, верхня частина язика, китиця хвоста чорні. Телята народжуються рижої масті, а з досягненням 2—3-місячного віку стають білої масті.
Каїнська порода дуже велика, високонога, має міцний скелет і копитний ріг. Тварини досягають високих кондицій з мінімальним відкладанням жиру. Середня жива маса корів — 700—750, бугаїв — 1200—1500 кг, світовий рекорд щодо живої маси бугаїв — 1820 кг; телята народжуються з масою 45—50 кг. У кіанів дуже висока інтенсивність росту: середньодобові прирости досягають'2000 г. Відлучені телята в 8 - 9-місячному віці досягають маси 220—260 кг. Забійний вихід понад 60—65 %. Відкладання жиру в туші мінімальне.
Кіанську породу у 1968 р. завезено на дослідну станцію «Терезино» Київської області. Використовують для схрещування з іншими породами при створенні нових м'ясних типів та для промислового схрещування.
Санта-гертруда. Свою назву порода дістала від назви ферми Санта-Гертруда в штаті Техас (США). Створено породу методом складного відтворного схрещування місцевої худоби з шортгорнською породою та індійським зебу типу брамани. Здійснюючи відбір . тварин бажаного типу, розводили їх «у собі». Тварини вишнево-червоної масті, мають міцну будову тіла, хороші ознаки м'ясності. Розводять породу в 30 країнах світу. Жива маса корів 500—550, бугаїв — 800—1000 кг і більше. Телята народжуються з масою 28—30 кг, у 18-місяч-ному віці досягають 400—500 кг. Забійний вихід 63— 70 %. Середньодобові прирости досягають 1000—1200 г. Використовують породу для схрещування з іншими породами. В Україні худобу цієї породи використовують для створення нового м'ясного типу і розведення в умовах Півдня. Недоліком породи є знижена відтворювальна здатність як наслідок гібридизації.
Рекомендована література
1. Тваринництво. /За ред. А.М. Жадана. - К.: Урожай, 1982.
2. Методичні вказівки до лабораторних робіт з дисципліни: "Основи тваринництва і ветсанекспертизи". - К.: КТУХП. 1993.
3. Засуха Т.В., Зубець М.В., Сірацький Й.З. та ін. Розведення сільськогосподарських тварин з основами спеціальної зоотехнії. – К.: Аграрна наука, 2000. – 512 с.
4. Вертійчук А.І., Масенко М.І. Технологія виробництва продукції тваринництва – К.: Урожай, 1998. – 376 с.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.