Вдосконалення породи спрямоване на підвищення рівня молочної продуктивності, жирномолочності та білковості молока, виведення в племзаводах корів, які Є відповідали вимогам до дорослих корів: надій 5500— 6000 кг, жирність молока—4%, вміст білка—3,5% оплата корму молоком—0,9—1 корм. од. на 1 кг.
Буру карпатську породу створено складним схрещуванням місцевої гірської худоби з бугаями швіцької альгаузької порід в умовах Закарпаття. Схрещуванням було охоплено також породи пінцгау та сіра угорська Процес виведення породи тривав понад 50 років.
Порода належить до молочно-м'ясного типу. В умовах Карпат у породі склались два типи: гірський та низинний, які різняться живою масою, рівнем молочної продуктивності, екстер'єром. Тварини пізньоспілі, найвищої продуктивності корови досягають після 5 лактацій. Рівень надоїв невисокий, але в племінних господарствах Закарпатської області досягає 3800—4300 кг, жирність молока в більшості тварин середня—3,7—3,8%, хоч зустрічаються корови з пониженою жирністю молока. Жива маса корів, що записані в ДПК, досягає 440— 500 кг. Телята бурої карпатської породи в хороших умовах годівлі добре ростуть (приріст 700—800 г), при поганих умовах вирощування забійний вихід у телят і дорослих тварин становить 40—42 %.
Племінна робота проводиться Мукачівською, Ужгородською, Берегівською та Тячівською держплемстанціями. Поліпшують породу схрещуванням з бугаями швіцької породи американської селекції. Для підвищення жирномолочності використовують жирномолочну лінію Девіза лебединської породи. В породі склалась своя лінійна і родинна структура, що дає змогу проводити роботу на сучасному рівні. Кращими провідними господарствами є дослідне господарство «Велика Бахта», племзавод «Закарпатський» та племінне господарство «Макарівський» в Мукачівському районі.
Сіра українська порода. Наприкінці XIX ст. сіра українська худоба була однією з найпоширеніших в Україні. У 1900 р. поголів'я цієї худоби досягало 5,8 млн. голів. Скотарство України на початку XX ст. мало переважно робочий напрям. Тварини відрізнялись великою силою, витривалістю, невибагливістю, використовувались на різних роботах і як транспортний засіб. Сіра українська худоба у зв'язку із загальними змінами у сільському господарстві швидко витіснилась, оскільки потреба в робочій силі відпала, а молочність корів оцінювалась односторонньо, без урахування високої жирномолочності й високих якостей м'яса та шкіряної продукції.
Сіра українська худоба є добрим матеріалом для схрещування з молочними і молочно-м'ясними породами. На основі сірої української худоби створено червону степову, лебединську, буру карпатську та симентальську породи України. Чистопородне поголів'я сірої української худоби збережено тільки в племінних господарствах «Поливанівка» Дніпропетровської, «Асканія-Нова» Херсонської областей та деяких інших. Продуктивність дорослих корів у різні роки неоднакова і залежить від кормових умов (близько 2000—2700 кг).
Кращі корови племінних господарств у довоєнні роки давали 5052—5874 кг молока жирністю 4—4,68 %. Жива маса дорослих корів досягає 500 кг. Молодняк сірої української породи, вирощений на раціонах, що повністю задовольняють потребу тварин у поживних речовинах, дає добрі прирости.
Племінна робота спрямована на збереження і розмноження чистопородних тварин для використання генофонду породи при створенні нових м'ясних типів і порід.
Порода пінцгау. Це худоба австрійського походження, що створювалась схрещуванням місцевих порід коротко-рогатої худоби і тривалого розведення тварин «у собі». Порода має м'ясо-молочний напрям. Тварини породи пінцгау мають міцну конституцію, гармонійну будову тіла, міцний копитний ріг, добре пристосовані до гірських і передгірних умов Українських Карпат.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.