Основи тваринництва. Розведення. Екстер’єр і конституція сільськогосподарських тварин. Класифікація типів конституції за П.Н.Кулешовим та М.Ф.Івановим. Поняття про кондиції тварин. Методи оцінки екстер’єрного розвитку тварин

Страницы работы

3 страницы (Word-файл)

Содержание работы

Основи тваринництва. Розведення. Екстер’єр і конституція сільськогосподарських тварин. Класифікація типів конституції за П. Н. Кулешовим та М. Ф Івановим. Поняття про кондиції тварин. Методи оцінки екстер’єрного розвитку тварин.

План лекції

  1. Екстер’єр і конституція сільськогосподарських тварин.
  2. Класифікація типів конституції за П. Н. Кулешовим та М. Ф Івановим.
  3. Поняття про кондиції тварин. Методи оцінки екстер’єрного розвитку тварин.

1. Опираючись на знання із біології тварин, закономірностей їхнього розвитку та генетичних процесів у стадах і породах наука з розведення - розробляє теорію й практичні заходи племінної роботи щодо всіх видів сільськогосподарських тварин і напрямків продуктивності; наука про еволюцію, принципи й метод: розмноження та якісного поліпшення сільськогосподарських стад. Основне місце при цьому відводиться добору, підбору та методам розведення.

При розв'язанні теоретичних і практичних проблем розведення сільськогосподарських тварин велике значення має генетика, яка розробила методи керування спадковістю й то тварин для одержання необхідних форм чи ознак. Керуючись знаннями про хромосоми, гени, мутації та закономірності успадкування різноманітних ознак у популяціях, селекціонери можуть розробити генетико-математичні методи визначення спадковості будь-якої ознаки. Важливу роль відіграють облік походження тварин і оцінки їх за продуктивністю, розвитком, конституцією, і налагодженого штучного осіменіння тварин, організації вирощування молодняку і врахування особливостей його розвитку.

Осередком племінної роботи із породами є племінні господарства: племзаводи, племферми, племрадгоспи, племоб'єднання. Проте, крім них, племінна робота ведеться в господарствах із стад, якими користуються. Вона обов'язково має здійснюватися і на приватних фермах. Завдяки цьому можна одержати високопродуктивних племінних тварин, реалізація яких є вагомим фактором економіки, (Черненко Р.М. 1993).

2. Після зародження життя на землі тривалий час формувалися види рослин і тварин. За вченням .Ч.Дарвіна, види рослин і тварин створилися під дією природного добору.

Природний добір - це виживання найпристосованих організмів в умовах навколишнього середовища. При цьому Діяли такі фактори еволюції, як мінливість, спадковість і боротьба за існування.

Для мінливості характерна здатність до змін в організмі потомства. У нових умовах, які виникли на Землі, виживало те потомство, яке було пристосовано до них.

Але якби набуті ознаки не передавалися новим кінцям, у природі існували б хаотичноаморфічні істоти. Здатність живих організмів повторювати в ряді поколінь однакові знаки, особливості розвитку і тип обміну речовини називається спадковістю. Завдяки їй зміни у живій природі немов фіксувалися в певних групах організмів. Так формувалися подібні рослини й тварини. У результаті однотипного життя протягом мільйонів років створилися види.

Походженню видів сприяла боротьба за існування, під якою розуміється активність до життя у формах живлення, розмноження, догляду за потомством тощо. Пристосованими, що мають більше можливостей вижити і залишити потомство, є організми приблизно одного типу.

Установлено, що на Землі було створено понад 250 тис. видів рослин й 1 млн. 270 тис. видів тварин, у числі яких і людина.

Людина, як єдина розумна істота, спочатку використовувала рослини і тварин такими, якими вони її оточували, а потім стала їх розмножувати біля себе, створюючи для них відповідні умови життя. Поступово були створені свійські тварини.

Одомашнення тварин. Усі свійські тварини походять від диких предків. Розрізняють свійських, сільськогосподарських і приручених тварин.

Свійськими (домашніми) називають усі виведені людиною корисні тварини, здатні розмножуватися в домашньо-господарських умовах.

Сільськогосподарські тварини - це ті види із свійських тварин, яких використовують у сільськогосподарському виробництві: коні, велика рогата худоба, вівці, кози, свині, кролі, нутрії, кури, індики, гуси, качки, цесарки, бджоли, ставові риби та ін.

До приручених відносять тварин, вилучених людиною із природи для одержання певної вигоди, але в неволі, як правило, вони не розмножуються.

Процес приручення диких тварин і перетворення їх на свійських, яких людина розводить для задоволення своїх потреб, називається одомашненням, або доместикацією.

Наукове пояснення походження свійських тварин уперше дав Ч.Дарвін. Порівнюючи сучасні породи тварин, довідав, що сучасні голуби, кури та кролі виникли від диких предків у процесі одомашнення, яке супроводжується штучним добором тварин. Процес створення сільськогосподарських тварин відбувався у такі етапи: приручення диких предків, розмноження тварин в умовах одомашнення, поліпшення продуктивних якостей потомства, створення й удосконалення порід.

Одомашнення тварин пов'язане із розвитком людського суспільства. Приручення диких предків сільськогосподарських тварин відбулося при переході людини від мисливства до осілого способу життя і землеробства. Вважають, що собаку приручили за 15-12 тис. років до н.е., свиню - за 10-8, вівцю, козу і велику рогату худобу - за 9-8 тис. років до н.е. Пізніше від інших одомашнили коня (7-5 тис. років до н.е.), північного оленя, верблюда, курей, кролів.

Тварин одомашнюють і тепер, залучаючи до господарського використання нові види. Так, успішно ведуться роботи в напрямі одомашнення диких лосів, антилопи канни, різних видів птахів, хутрових звірів, прісноводних і морських риб тощо.

Похожие материалы

Информация о работе