Слід зазначити, що не всі патогенні стафілококи можуть спричинювати харчові отруєння. Ця здатність властива лише тим штамам, які в харчових продуктах виробляють ентеротоксин. Здатність стафілококів утворювати ентеротоксин залежить від властивостей середовища і умов вирощування. Для вироблення ентеротоксину оптимальними є рН 6,8—7,2, температура 25—34 °С й асоціація розвитку стафілококів з аеробними мікроорганізмами.
Можливості потрапляння ентеротоксичних стафілококів у харчові продукти надзвичайно різноманітні. М'ясо може обсіменятися, якщо в м'язах або органах є гнояки, молоко — в разі захворювання корів на мастит стафілококової етіології. Тепер великого значення надають аерогенному обсіменінню стафілококами харчових продуктів людьми, хворими на стафілококовий риніт і назофарингіт, а також якщо у працівників харчових підприємств на руках є рани, що гнояться, подряпини, панариції та ін.
Профілактика отруєнь стафілококовим ентерогоксином здійснюється в таких напрямах: знищення джерел обсіменіння харчових продуктів стафілококами; створення таких умов приготування, зберігання і реалізації харчових продуктів, при яких не розвивалися б стафілококи і не було б можливості для утворення ними ентеротоксину.
Щоб запобігти обсіменінню стафілококами м'ясопродуктів, необхідно вибраковувати органи і туші, уражені гнояками, спричиненими, як правило, коагулазопозитивними стафілококами. Ці мікроби за певних умов можуть виділяти ентеротоксин.
Під час первинної обробки харчових продуктів і роботи з ними необхідно додержувати правил особистої і виробничої гігієни, не можна допускати до роботи осіб із запальними процесами шкірних покривів, слизових оболонок і дихальних шляхів.
Важливою умовою уникнення стафілококових токсикозів є додержання температурних режимів під час обробки продуктів, зберігання їх, умов і регламентів реалізації. Молоко хворих на мастит корів кип'ятять і використовують для годівлі молодняку тварин. Проте слід враховувати, що в разі стафілококового маститу молоко, навіть кип'ячене, за даними Й. С. Загаєвського, затримує ріст і розвиток поросят, телят, курчат, оскільки в ньому міститься теплостійкий ентеротоксин.
3. Сибірка. Хворіють усі свійські тварини (крім птиці) і люди. Зараження людей сибіркою може відбуватися при забої хворих тварин, розбиранні туш, а також при обробці сирого м'яса і сирих технічних продуктів забою, шкур, щетини.
Туберкульоз, так само як і сибірку, діагностувати у боєнських умовах важко, оскільки клінічні симптоми захворювання не завжди бувають типовими. Різні патологоанатомічні зміни залежать від локалізації процесу, форми і ступеня ураження тих або інших органів. Туберкульоз може проходити у продуктивній і ексудативній формах. Для першої форми характерні щільні і нерідко звапнені туберкульозні вузлики, для другої — серозні або серозно-фібринозні запалення; в цьому випадку в уражених органах знаходять у більшій або меншій кількості ексудат і ділянки сирнистого переродження.
У великої рогатої худоби патологічні зміни знаходять частіше в легенях і бронхіальних лімфатичних вузлах. При огляді легень, уражених туберкульозом, виявляється на окремих ділянках бугриста поверхня. Розмір туберкульозних бугорків від сочевичної зернини до лісового горіха, на розрізі червонувато-сірого або жовтувато-сірого кольору. Іноді туберкульозні вогнища мають вигляд гнійних фокусів, оточених сполучною капсулою. На ранніх стадіях туберкульозу на серозних покривах грудної і рідше черевної порожнини іноді спостерігається розростання пухкої сполучної тканини у вигляді щільних вузликів різної величини. Такі ураження мають назву перлинної хвороби. У свиней ураження спостерігаються переважно у лімфатичних вузлах голови і кишечнику.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.