Трифазні асинхронні двигуни, страница 6

6. Потужності і втрати потужності в ТАД

Процес передачі електричної енергії в ТАД ілюструється діа­грамою потужностей (рис. 14.18).

Із живильної мережі на трифазну обмотку статора поступає електрична енергія з активною потужністю

де U₁il₁ - діючі значення фазних напруги і струму; φ1 – фазовий зсув між ними; cosφ1 називають коефіцієнтом потужності ТАД.

При з'єднанні обмотки статора за схемою «зірка» (рис. 14.6, а):

за схемою «трикутник» (рис. 14.6,6):

Тому потужність Р₁ (14.34) можна в обох випадках вира­зити однаково через лінійні напругу и_л і струм І_л:

Механічна потужність, що віддається з вала ТАД якому-небудь механізмові, вважа­ється корисною потужністю

де М - обертальний момент на валу; n=n₂ - частота обертання ротора (індекс «2» опускають, розглядаючи частоту обертання п як вихідну величину ТАД). Співвідношення одиниць вимірю­вання в (14.38) відповідає (13.24).

Рис. 14.18

Різниця витраченої і корисної потужностей - втрати потужності

які підсумовуються зі складових, в основному подібних до втрат потужності в МПС.

У ТАД існують такі складові втрат потужності: електричні втрати потужності в обмотці статора

магнітні втрати в осерді статора, що спричиняються магнітним потоком, який змінюється з частотою Д, і мають відому при­роду (див. підрозділ 8.9), тобто

електричні втрати в обмотці ротора

магнітні втрати Р_М2 є і в осерді ротора, але вони відносно малі - тут магнітне поле змінюється з меншою частотою f₂; механічні втрати Р_МЕХ складаються із втрат від тертя в під­шипниках і об повітря, тертя щіток об контактні кільця (якщо вони є), вентиляційних втрат;

додаткові втрати Р_ДОд, що виникають у зубцях статора і ротора, через зубцеві пульсації магнітного поля.

На діаграмі (див. рис. 14.18) є також електромагнітна потуж­ність Р_ЕМ, що передається зі статора на ротор за допомогою оберто­вого магнітного поля. Ця потужність пов'язана з електромагнітним моментом формулою, структура якої відповідає (14.38), а саме:

У ТАД, як і в інших пристроях (див. рис. 9.11 і рис. 13.30), ККД

змінюється зі зміною його навантаження. Номінальне значення ККД л_ном може складати 0,65...0,9, де більші значення забезпечу­ються в більш потужних і великих ТАД.

Література

1. Овчаров В.В. Теоретичні основи електротехніки К.: Урожай, 1993 р.

2. Иванов И.И. Равдоник  В.С. Электротехника. Учебное пособие для неэлектрических специальностей вузов. - М.: Высшая школа . 1984. - 375 с.

3. Клауснитцер  Г. Введение в электротехнику. Пер. нем. - М: Энергоатомиздат. 1985. - 480 с.

4. Яцкевич В.В. Электротехика. Учебное пособие.- Минск: Урожай. 981.-183 с.

5. Богуславский В.А., Калымаков В.И., Деметицкая Т.Д. Методические указания к лабораторным работам по теоретическим основам электротехники. Раздел “Электрические цепи постоянного тока” - часть., Харьков, ХАДИ, 1991. - 24 с.

6. Прищеп В.Г. Электротехніка. Методические указания по изучению дисциплины и задание для контрольной работы студентам - заочникам сельскохозяйственных вузов по специальности 1509 - “Механизация сельского хозяйства”. - М.: ВСХИЗО. 1987. 37 с.

7. Общая электротехника с основами электроники. Учебник для техникумов / В.А. Гаврилюк, Б.С. Гершунский, А.В. Ковальчук, Ю.А. Куницкий, А.Г. Шаповаленко – Киев: Вища школа. Головное издательство. 1980. – 480 с.

8. Л.А. Бессонов. Теоретические основы электротехники. Издание четвертое. Москва: Высшая школа. 1964. – 750 с.

9. Электротехніка. Учебник для неэлектрических специальностей. Под ред. В.Г. Герасимова - М.: Высшая школа, 1985. - 480 с.

10. Борисов Ю.М. и др. Электротехника. Учебник для вузов - М.: Энергоатомиздат. 1985. - 522 с.

11. О.М. Кобяков, М.М. Ляпа, В.М. Лисенко, В.І. Грабчак, В.В. Гриненко: Аналогова схемотехніка Навчальний посібник. – Суми. Видавництво Сум.ДУ, 2007. – 209 с.

12. Братущак М.П. Методичні вказівки по виконанню контрольної роботи з “Електротехніки”. Суми, 1997 рік.