Теплопостачання. Улаштування систем опалення. Опалювальні прилади. Теплові мережі, страница 4

1 – циркуляційні насоси; 2 – котел; 3 – опалювальні прилади; 4 – головний стояк; 5 – гарячий трубопровід; 6 – зворотній трубопровід; 7 – розширювальний бачок; 8 – розширювальна труба; 9 – циркуляційна труба; 10 – регулятори тепла; 11 – перемички; 12 – крани Маєвського.

            Переваги системи опалення з нижньою розводкою

– можливість ремонту системи в верхніх поверхах без відключення нижніх.

Недоліки: необхідність періодично випускати повітря з верхніх приладів за допомогою крана Маєвського

2.Опалювальні прилади системи центрального опалення.

Опалювальні прилади служать для передачі тепла від теплоносія, який проходить через них, до повітря опалюємого приміщення.

            Тепловіддача опалювальних приладів повинна відповідати тепловитратам цих приміщень.

Опалювальні прилади віддають тепло випроміненням та конвекцією. При передачі тепла конвекцією нагріте повітря піднімається вгору і перегріває верхню зону приміщення, а при передачі тепла випроміненням краще нагрівається нижня зона приміщення. Тому останні – кращі.

Тепловіддача кожного опалювального приладу зменшується, якщо його висота збільшується. Це пояснюється тим, що при високому опалювальному приладі до його верхньої частини потрапляє повітря, яке уже частково нагрілося біля нижньої частини приладу.

Спосіб тепловіддачі опалювальних приладів залежить від їх форми і конструктивних властивостей.

Прилади, які віддають тепло випроміненням мають гладку поверхню, а ті, що передають тепло конвекцією – ребристу.

Опалювальні прилади розділяються за 2 ознаками:

1)  за матеріалами, з яких вони виготовляються;

2)  за станом їх зовнішньої поверхні.

Матеріали, з яких виготовляються опалювальні прилади – це метали (чавун, сталь), малометальні (комбіновані), неметали (керамічні і фаянсові).

Розглянемо металеві опалювальні прилади:

1.Чавунні – найбільш поширені опалювальні прилади.

Їх виготовляють (виливають) з сірого чавуна окремими секціями або блоками. Секції чавунних радіаторів з‘єднують між собою за допомогою ніпеля – короткого циліндра з зовнішньою різьбою (з одного боку лівою, з іншою правою). Для з‘єднання секцій між собою використовують спеціальний торцевий радіаторний ключ. Між окремими секціями при їх з‘єднанні використовують термостійкі гумові прокладки товщиною до 1,5мм, або з спеціального картону.

В крайніх секціях отвори радіаторів закривають чавунними пробками: їх 4. 2 – з отворами для приєднання трубопроводів. 2 – глухі, без отворів.

Найбільш поширені марки М-140 та М-140А з ребрами, які розташовані під кутом 450 (8 штук).

Основні переваги чавунних радіаторів – можливість роботи при високих тисках в тепловій мережі ( робочий тиск 9 атм). Чавун – довговічний матеріал, має добру теплопровідність. Саме тому чавунні радіатори використовують в системах з поганою підготовкою теплоносія ( підвищена агресивність, забрудненість і т і )

Недоліки: громіздкість, необхідність фарбування.

Останнім часом поряд з чавунними радіаторами застарілих марок почали випускати сучасні марки 2К-60Н і  2К-60П. Їх основні переваги: витримують тиск 12 атм, мала емність, що дозволяє використовувати терморегулюючі елементи, висока антикорозійна стійкість

2. Сталеві панельні радіатори найбільш популярні для установки в котеджах. Вони не розраховані на дуже високий тиск, але це і не потрібно. У заміському будинку високий тиск у системі бути не повиннен. При цьому вони мають гарне співвідношення ціни і якості, високу тепловіддачу, малий вміст води. Сталеві панельні радіатори мають невелику теплову інерцію і добре піддаються автоматичному регулюванню радіаторними термостатами.

Існує 2 типи панельних радіаторів - з нижнім і бічним підключенням. У радіатори з нижнім підключенням вбудований термостатичний вентиль, на який можна установити терморегулятор для підтримки в приміщенні заданої температури. Як наслідок, вартість радіаторів з нижнім підключенням вище, ніж аналогів з бічним підключенням.

Головний недолік - не виносять впливу теплоносія, не люблять відкритих систем опалення і систем, у яких використовуються труби, не стійкі до дифузії кисню повітря (наприклад, деякі види поліпропіленових труб).