Забезпечення заходів і дій в межах Єдиної державної системи цивільного захисту, страница 8

Після остаточного корегування ці плани затверджуються на­чальником цивільного захисту об'єкта за умови обов'язкового узгодження з відповідним місцевим управлінням (відділом) з питань НС і ЦЗН.

/Розповідь/

  1. Дослідження межі фізичної стійкості елементів промислового об'єкта до впливу уражальних чинників ймовірних надзвичайних ситуацій

3.1 Дослідження межі фізичної стійкості елементів промислового об'єкта до впливу повітряної ударної хвилі (сильного вітру, повені)

Послідовність виконання дослідження. Дослідження стійкості елементів промислового об'єкта до впливу повітряної ударної хвилі (сильного вітру, повені тощо) здійснюється у такій послідовності: вияв­ляють та оцінують очікувану інженерну обстановку, що може виникнути на території промислового об'єкта у разі реалізації найбільш вірогідних для цього об'єкта надзвичайних ситуацій, пов'язаних з впливом повітряної ударної хвилі (сильного вітру, повені тощо); оформляють для кожної з цих надзвичайних ситуацій "Картку очікуваної інженерної обстановки..."; виявляють і оцінюють очікувану інженерну обстановку; оцінюють фізичну стійкість кожного з основних елементів промислового об'єкта до впливу повітряної ударної хвилі; у разі необхідності розробляють конкретні за­ходи щодо підвищення межі фізичної стійкості кожного з основних елементів промислового об'єкта до впливу повітряної ударної хвилі (сильного вітру, повені тощо).

Оцінка фізичної стійкості елементів промислового об'єкта до впливу повітряної ударної хвилі (сильного вітру, повені тощо)

Стійкість роботи конкретного елемента промислового об'єкта у надзвичайних ситуаціях, пов'язаних з впливом повітряної ударної хвилі (сильного вітру, повені тощо), визначається головним чином: надійністю захисту   виробничого   персоналу  цього  елемента;   опороздатністю будівлі, захисних споруд, технологічного обладнання, комунально-енергетичних і технологічних мереж та інших складових частин цього елемента до впливу повітряної ударної хвилі.

Вплив повітряної ударної хвилі (сильного вітру, повені тощо) на осіб виробничого персоналу призводить до їх травмування або загибелі. Крім того, люди можуть загинути або одержати травми від дії вторинних уражальних чинників, зокрема, від уражальної дії уламків конструкції будівлі та інших складових частин елемента. Найбільш ефективними способами захисту від впливу повітряної ударної хвилі (сильного вітру, повені тощо) є завчасна евакуація виробничого персоналу непрацюючих робочих змін у безпечні райони та своєчасне укриття виробни­чого персоналу працюючої робочоі зміни (або чергового персоналу) у захисних спорудах дослщжуваного елемента. При цьому надійність за­хисту виробничого персоналу працюючої зміни конкретного елемента промислового об’єкта визначається: ступенем забезпеченості людей місцями у захисних спорудах елемента; відповідністю захисних властивостей цих споруд максимально можливим величинам параметрів повітряної ударної хвилі, що можуть діяти у районі розташування цього елемента при реалізації найбільш вірогідних для промислового об'екта надзвичайних ситуацій; можливістю своєчасного укриття людей у зазначених захисних спорудах; ступеней можливого зруйнування кожної зі складових частин досліджуваного елемента від вппиву повітряної ударної хвилі (сильного вітру, повені тощо).

У свою чергу, опороздатність будівлі, захисних споруд, технологічного обладнання, комунально-енергетичних мереж та інших складових частин досліджуваного елемента визначаеться можливим ступеней їх зруйнування (пошкодження) від впливу максимально можливих величин параметрів повітряної ударної хвилі (сильного вітру. повені тощо), що можуть діяти у районі розташування цього елемента при реалізації найбільш вірогідних для промислового об'єкта надзвичайних ситуацій. Так, у випадку повних або сильних зруйнувань зазначених складових частин елемента їхні відбудова та ремонт взагалі недоцільні. При середніх зруйнуваннях їх відновлення може бути досягнуто шляхом проведения капітального ремонту (що триває надто довго і потребує значних матеріальних витрат). Тільки у випадках, коли зазначені складові частини під впливом повітряної ударної хвилі (силь­ного виру, повені тощо) отримують руйнування (пошкодження) не більш ніж слабкі, їх термінове відновлення у період надзвичайних ситуаций стає можливим і доцільним. Слід також зазначити, що у випадку слабких руйнувань будівлі и інших складових частин досліджуваного еле­мента ураження осіб виробничого персоналу повітряною ударною хвилею (швидкісним натиском сильного вітру, повені тощо) і уламками конструкцій стає маловірогідним. Тому слід підвищувати опороздатність кожної зі складових частин досліжуваного елемента до рівня, який эабезпечить відсутність зруйнувань (пошкоджень) кожної з його складових частин або іх зруйнування не більш ніж слабкі.

Згідно з викладеним надійнсть захисту неевакуйованого виробничого персоналу і опороздатність складових частин кожного з елементів промислового об'єкта цілком залежать від його фізичної стійкості до впливу повітряної ударної хвилі (сильного вітру, повені тощо). При цьому межа фізичної стійкості досліджуваного елемента дорівнює рівню опороздатності найстійкішої з його складових частин.