Удосконалення методики викладання теми "Електричний струм у напівпровідниках" в загальноосвітній школі, страница 2

Значна залежність концентрації носіїв заряду в напівпровідниках від температури показує, що в цьому випадку електрони провідності виникають піддією теплового руху. В напівпровідниках атомна взаємодія сама по собі ще недостатня для того, щоб електрони відщепилися від атомів і перетворилися в електрони провідності. Для цього навіть найбільш слабко зв'язаним електронам треба надати деякої додаткової енергії- енергії іонізації, яка й запозичується з енергії теплового руху тіла. Чим вища температура, яка дорівнює або перевищуєтим більша частина електронів існуватиме в напівпровіднику у відщепленому стані, тобто у вигляді електронів провідності.

1.2.Власна електропровідність напівпровідників

Для того, щоб дослідити процес утворення провідності електронів провідності в напівпровідниках розглянемо кремній, який є типовим напівпровідником[4, 5, 6].

Атом кремнію має порядковий номер у періодичній системі Менделєєва 2=14. Тому заряд ядра атома кремнію дорівнює +14е і до складу його атома входить 14 електронів. Однак з них тільки чотири слабко зв'язані. Саме ці слабко зв'язані електрони беруть участь у хімічних реакціях і зумовлюють чотири валентності кремнію, внаслідок чого вони і дістали назву валентних електронів. Решта десять електронів разом з ядром утворюють кістяк атома, що має заряд +14е-10е=+4е. Він оточений чотирма валентними електронами, які рухаються навколо кістяка і утворюють хмару негативного заряду (рис.1.2.1).

Решітка кремнію має таке розміщення атомів, що кожний атом оточений чотирма найближчими сусідами. Спрощену плоску схему розміщення його атомів зображено на рис. 1.2.2. Зв'язок двох сусідніх атомів зумовлений парою електронів, що утворюють так званий парно-електронний, або валентний, зв'язок[ 5, 6].

Картина, зображена на рис. 1.2.2, відповідає чистому кремнію (про вплив домішок буде сказано нижче) і дуже низькій температурі. У цьому випадку всі валентні електрони, які беруть участь в утворенні зв’язків між атомами, є структурними елементами і не беруть участі в електропровідності.





При підвищенні температури кристала теплові коливання решітки призводять до розриву деяких валентних зв'язків. Внаслідок цього частина електронів, яка раніше брала участь в утворенні валентних зв'язків, відщеплюється і стає електронами провідності. При наявності електричного поля вони переміщуються проти поля і утворюють електричний струм[ 6, 7].

Однак, крім процесу перенесення заряду за допомогою електронів провідності, можливий ще й інший механізм електропровідності. Він зумовлений тим, що всякий розрив валентного зв'язку веде до появи вакантного місця з відсутнім зв'язком. Такі «порожні» місця з відсутніми електронами зв'язку дістали назву «дірок» (рис. 1.2.3.)- Легко бачити, що виникнення дірок у кристалі напівпровідника утворює додаткову   

можливість для перенесення заряду. Справді, при наявності дірки будь-який з електронів зв'язку може перейти на місце дірки. Тоді на цьому місці буде відновлений нормальний зв'язок, але зате виникне дірка в іншому місці.

В цю нову дірку в свою чергу зможе перейти будь-який з інших електронів зв'язку і т.д. Такий процес відбуватиметься багато разів, внаслідок чого в утворені струму братимуть участь не тільки електрони провідності, а й електрони зв'язку, які поступово переміщатимуться так само, як і електрони провідності, проти електричного поля. Самі ж дірки рухатимуться протилежно, в напрямі електричного поля, тобто так, як рухались би позитивно заряджені частинки (рис. 1.2.4.).

Розглянутий процес дістав назву дірчастої провідності. Отже, в напівпровідниках можливі два різні процеси електропровідності: електронний, що здійснюється рухом електронів провідності, і дірчастий, зумовлений рухом дірок[6, 7].

Поряд з переходами електронів із зв'язаного стану у вільний існують зворотні переходи, при яких електрон провідності вловлюється на одне з вакантних місць електронів зв'язку. Цей процес називають рекомбінацією електрона і дірки. В стані рівноваги встановлюється така концентрація




електронів (і однакова з нею концентрація дірок), при якій число прямих і

зворотних переходів за одиницю часу однакове.

Розглянутий процес провідності в цілком чистих напівпровідниках, позбавлених зовсім хімічних домішок та інших дефектів решітки, дістав назву власної провідності [6, 7].

В звичайних умовах власною електропровідністю можуть володіти лише ідеальні («надчисті») кристали. В практиці ж більше зустрічаються кристали з домішками і порушенням періодичності кристалічної решітки. Крім того, домішкові напівпровідники представляють більший практичний інтерес.

І.З.Домішкова електропровідність напівпровідників.

При наявності домішок електропровідність напівпровідників значною мірою змінюється. Зазначимо як приклад, що кремній з домішкою фосфору в кількості близько 0,001 атомного процента має питомий опір при кімнатній температурі близько 0,006 ом´м; його опір зменшується більше ніж в 100000 раз порівняно з цілком чистими кристалами[6, 7].

Такий вплив домішок повністю пояснюється викладеними вище уявленнями про будову напівпровідників Повернемось знову до конкретного прикладу кремнію і припустимо, що в ньому є атоми хімічної домішки, які заміщують деякі атоми кремнію. Як домішку розглянемо спочатку який-небудь елемент п'ятої групи, наприклад миш'як. Атом миш'яку як елемент п'ятої групи має п'ять валентних електронів. Але, як ми бачили, для здійснення парно-електронних зв'язків у решітці кремнію потрібні тільки чотири електрони. Тому п'ятий електрон атома миш'яку зв'язаний особливо слабко і може бути легко відщеплений при теплових коливаннях решітки. При цьому виникає один електрон провідності, а атом миш'яку перетворюється в позитивно заряджений іон. Дірка при цьому не утворюється. Такий процес схематично зображено на рис.1.3.1, а.