Розв’язування комбінаторних транспортних задач на переставленнях методом гілок та меж

Страницы работы

Содержание работы

Лекція №11

Розв’язування комбінаторних транспортних задач

на переставленнях методом гілок та меж

1. Постановка задачі та означення оцінки допустимих множин

Розглянемо комбінаторну транспортну задачу на переставленнях (КТЗП):

                                                         (1)

за умов

                  , ;                                                 (2)

, ;                                                  (3)

,                           (4)

де  – загальна евклідова множина переставлень з елементів мультимножини , які упорядковані по неспаданню:

.                                         (5)

Нехай деякі змінні задачі (1)-(4) (при утворенні допустимої підмножини в методі гілок та меж (МГМ)) фіксовані як елементи з мультимножини :

                                         (6)

Не обмежуючи загальності, упорядкуємо нумерацію цих змінних  так, щоб

.                                             (7)

З умов (6) та (7) маємо також

.                                           (8)

Оскільки змінні  визначають допустиму множину задачі, то їх значення  з (6) не суперечать умовам (2)-(3). Будемо це мати на увазі в наступних міркуваннях. Упорядкуємо по незростанню не визначені в умові (6) змінні задачі (1)-(4) , , та позначимо їх :

,                                                    (9)

де . Таке впорядкування можна зробити не порушуючи загальності міркувань.

Упорядкуємо по незростанню не використані в умові (6) елементи мультимножини , тобто якщо {} – мультимножина використаних в (3.6) елементів , то , тобто  є різницею мультимножини  та , де . Упорядкуємо елементи  так

.                  (10)

Позначимо коефіцієнти цільової функції (1)  з тими ж індексами, що і змінні , що фігурують в (6) так: , де  – коефіцієнт при  з (6). Позначимо множину . Коефіцієнти цільової функції (1) , що стоять при невизначених змінних  з (9) позначимо  їх множину позначимо , де - множина всіх коефіцієнтів. Нумерацію серед чисел  та  зробимо, не порушуючи загальності міркувань, таку, щоб виконувались умови:

     ;                                   (11)

     .                                   (12)

Оцінку встановлює така теорема.

Теорема 1. Для множини  допустимих розв’язків задачі (1)-(4), в якій допустимі розв’язки задовольняють умову (6), в методі гілок та меж за оцінку може слугувати величина

,                                (13)

в якій параметри задовольняють умови (8), (10), (11), (12).

Зауваження до теореми 1. Позначимо першу суму в (13)  та зазначимо, що друга сума в правій частині виразу (13) є мінімум лінійної функції (з коефіцієнтами ) на множині переставлень з мультимножини :

  .  (14)

Отже, (13) з підстановкою (14) набуде вигляду:

                                                                                           (15)

Оцінка (13) має таку властивість.

Теорема 2. Нехай {}, де

(16)

Нехай {}, де {} – множина, що містить будь-який з векторів , для яких виконуються умови (16), (10), а  – множина допустимих розв’язків задачі (1)-(4), що задовольняють умову (6). Тоді між оцінками вигляду (13) для множин допустимих розв’язків  та  задачі (1)-(4) виконується співвідношення:

()().                                                        (17)

2. Ілюстрація застосування введеної оцінки допустимої множини

Приклад1.Нехай розглядається задача (1)-(4), та задано , , ; , , ; , , , ,, , , , . . Розв’яжемо задачу методом гілок та меж.

Розв’язок зображено на рис. 1. Пояснення до рис. 1. – множина всіх допустимих розв’язків задачі,  – розрив та продовження схеми. Галуження виконується так: найменшому коефіцієнту цільової функції ставиться у відповідність найбільший елемент з  (тобто , бо ) і т.д.  – поточне рекордне мінімальне значення цільової функції для відомого допустимого розв’язку.  () – значення цільової функції для допустимого розв’язку, що отримано -м після .  – операція заміни поточного рекорду на новий, коли . Розгалуження на схемі, що наведена на рис.1, в методі гілок та меж для прикладу 1 відбувається як показано на рис., тобто: згори вниз, а на одному рівні – зліва направо, причому спершу галузиться рівень, якщо це можливо, а потім – перехід вниз на наступний рівень. Кожен прямокутник схеми відповідає множині допустимих розв’язків задачі, в яких означені змінні, що показані в ньому, або означені вище чи лівіше за схемою. Знак  означає, що прямокутнику, біля якого він стоїть, відповідає порожня множина допустимих розв’язків. Якщо , то допустима множина далі не галузиться, а відсікається (відкидається). Величина  – це оцінка вигляду (13). Допустимі множини, що позначені в схемі , згідно з теоремою 2 в схемі методу гілок та меж можуть не розглядатися, оскільки для них, як для , існують вже розглянуті множини  з ().


 

Рисунок 1 – Схема реалізації методу гілок та меж до прикладу 1.

 


Продовження рисунка 1.

3. Друга властивість оцінки в методі гілок та меж

Покажемо, що оцінка , що задається формулою (13) має властивість, яка дозволяє в методі гілок та меж скоротити кількість вершин – допустимих підмножин, які підлягають подальшому галуженню. Далі, якщо не сказано інше, використовуємо позначення п.1.

Нехай , де

                       ,      (18)

Нехай за умов (9), (10), (12), (18) з множини  сформуємо дві множини векторів  та  вигляду

,

.

Зауважимо, що перші  елементів в  та  однакові; елемент  – це  або  відповідно. Оскільки , то в силу (18) , а з (12) маємо .

Нехай  – підмножина допустимих розв’язків, в якій координати допустимого розв’язку, що не є , визначені.

Нехай ; .

Теорема 3. Між оцінками виду (13) для множин  та  існує співвідношення

                                                        (19)

Зауваження. Властивість оцінки (13) для підмножин  та  при галуженні і відсіканні в методі гілок та меж ефективно використовувати для відсікання множин , коли розглянута множина , та .

Приклад 2. Розглянемо приклад 1, застосувавши теорему 3 (див. рис. 2). Пояснення до рис. 2 як і до рис. 1.

Допустимі множини, які позначені ** на рис. 2, згідно з теоремою 3 в схемі методу гілок та меж можуть не розглядатися, оскільки для них, як для , існує вже розглянуті множини , .

Останнє свідчить про ефективність властивості, що доведена в теоремі 3.

Похожие материалы

Информация о работе