Методи математичної фізики в описі електромагнітного поля, страница 4

Векторне поле називають потенціальним (М)  в області V ,якщо існує така однозначна скалярна функція, задана вV , що в усіх точках цієї області

.                                                      (3.1)

Функцію  називають скалярним потенціалом векторного поля(М)  . Потрібно відзначити , що векторний потенціал визначається з точністю до деякої сталої, в цьому можна переконатися, розглянувши скалярний потенціал   підставити його у формулу (3.1).

Критерій потенціальності поля

Необхідною і достатньою умовою того, щоб в однозв’язній області векторне поле було потенціальним, є виконання в усіх точках області рівності

=0.                                                      (3.2)

В необхідності умови (3.2) легко переконатися безпосереднім обчисленням. Справді, якщо поле  потенціальне, то за означенням  і

.

Аналогічно переконуємось, що  і .

Достатність умови можна встановити так. Якщо облась V поля однозв’язна і  C– довільний замкнений контур у полі, то завжди можна „натягнути” на контур Cдеяку поверхню Sтак, щоб вона цілком лежала в області V. В такому разі для довільного замкнутого контура C і  обмеженої ним поверхні S за формулою Стокса () та з умови (3.2) випливає, що

=0,

тобто циркуляція вектора поля по довільному замкненому контуру C в однозв’язній області V дорівнює нулю.

Соленоїдальне (трубчасте) векторне поле

Векторне поле (М) називають соленоїдальним в області V, якщо існує інше таке векторне поле  , задане в області V, в усіх точках якої

=.                                                    (3.3)

Функцію  називають векторним потенціалом поля . Векторний потенціал поля визначається з точністю до градієнта, в чому можна переконатися безпосереднім обчисленням.

Необхідною і достатньою умовою соленоїдальності поля є рівність нулю його дивергенції, тобто виконання в усіх точках області умови

=0.                                                     (3.4)

Необхідність умови перевіряється безпосередньо.

На основі (3.3) і (3.4) маємо:

=++=++==0,

 бо всі похідні взаємно знищуються.

Достатність умови (3.4) обґрунтовується безпосередньою побудовою векторного потенціалу .

Лапласівське (гармонічне) векторне поле

Векторне поле  називають лапласівським, якщо в кожній точці області справджуються рівності

,                                                           (3.5)

.                                                           (3.6)

Отже, лапласівське поле є водночас потенціальним і соленоїдальним.

З умови (3.5) випливає, що існує скалярний потенціал  поля, тобто

 .

Підстановка цього виразу для в (3.6) дає

,

або

.                                                      (3.7)

Отже, лапласівське поле в однозв’язній області цілком визначається скалярним потенціалом , який задовольняє  рівняння (3.7).

Основна задача векторного аналізу

Основна задача векторного анлізу формулюється так: знайти в певній області поле ,якщо в ній задано  і .

Точніше, вважається, що в кожній точці Р певної області V справджуються рівності

=,

=.                                           (4.1)

Тут  і  - задані в області V і неперервні в ній функції (крім того функція  повинна задовольняти умову , тому що ).

В курсі диференціальних рівнянь доводиться, що система (4.1) має частинний розв’язок такого вигляду:

=+,                     (4.2)

де М – біжуча точка області V; Р – точка, в якій визначаємо вектор поля; rPM – віддаль між точками Р і М; dVM – елемент об’єму в точці М ;  і  - значення функції в точці М .

Загальний розв’язок системи (4.1) матимемо, коли до частинного розв’язку (4.2) додамо загальний розв’язок однорідної системи

,

.                                                           (4.3)

Було показано, що система (4.3) визначає гармонічне (лапласівське) поле. Отже, загальний розв’язок неоднорідної системи (4.1) дістанемо, додавши до (4.2) довільне гармонічне поле

=+,                                                    (4.4)

де  - частиний розв’язок (4.2), а  - довільне гармонічне поле.

У фізичних застосуваннях найчастіше буває, коли шукане поле  розглядається в усьому просторі і до того ж воно рівномірно спадає до нуля при необмеженому віддаленні точки Р в нескінченність. Щодо функцій  і , то вони повинні бути відміні від нуля тільки в скінченній частині простору. За цих умов гармонічне поле  , як виявляється, тотожно дорівнює нулю і тому відповідний єдиний розв’язок задачі подається тільки формулою (4.2).

Отже, в звичайних фізичних застосуваннях:

1)  векторне поле  однозначно визначається в усьому просторі за формулою

=+,                         (4.5)

деR – весь простір, а функції  і  відмінні від нуля лише в скінченній частині простору (тут , );

2)  якщо поле має джерела , тоді як густина циркуляції  рівна нулю, то  визначається за формулою

=,                                       (4.6)

отже, в цьому випадку поле потенціальне; його цого скалярний потенціал дорівнює

=;                                             (4.7)

3)  якщо густина циркуляції  відміна від нуля, а густина джерел  дорівнює нулю, то з (4.5) знаходимо

=,                                         (4.8)

тобто поле вектора   соленоїдальне; його векторний потенціал дорівнює

=.                                             (4.9)

Диференціальні операції другого порядку

Розглянемо диференціальні операції, які дістають двократним застосуванням оператора . Можна утворити тільки п’ять таких диференціальних операцій другого порядку:

Операції першого порядку

Операції другого порядку

Дві з них, як раніше було з’ясовано, дають тотожний нуль:

1. =0 (потенціальне поле безвихрове);

2. =0 (вихрове поле соленоїдальне).

Вираз  є вже відомий оператор Лапласа (1.18) .

Обчислимо ==.

Використовуючи формулу векторної алгебри для подвоєного векторного добутку =-, знайдемо

=-.

Тому маємо

=-=- .

Остаточно знаходимо

= - .                                   (5.1)

де  - оператор Лапласа.