Кабінет математики моєї мрії

Кабінет математики моєї мрії

Я сиджу за столом мого улюбленого кабінету і перевіряю зошити учнів з контрольними роботами. Серед робіт рідко зустрічаються такі , які виконані неохайно або в яких допущено грубі помилки. Це пояснюється інтересом і любов’ю до мого предмету. В цьому не малу роль відіграє обладнання і оформлення кабінету.

Сонце вже сідає за обрій, але в кабінеті все одно світло, тому що його чисті вікна, пофарбовані в білий колір, дивляться на захід. Кабінет з вікнами на захід я обрав не випадково, оскільки ми не раз відчували як розпалене сонце в день заважає нам і учням, і в решті це сприяє поганому настрою і поганому засвоєнню знань.

На стінах кабінету розміщені портрети видатних математиків: Піфагора, Ейлера, Лобачевського, Ковалевської, тощо. Під портретами знаходиться коротенька біографія кожного з вчених. Оскільки, як кажуть філософи: „Щоб пізнати науку, необхідно пізнати її історію”.

Окрім дошки, яка знаходиться за моєю спиною, перед учнями, ще одна дошка розміщена на стіні з боку. Додаткова дошка мені потрібна для проведення уроків з використанням деяких моментів системи Шаталова і для того щоб кожен учень мав змогу працювати на уроці, щоб уроки були ще цікавішими, а знання засвоювалися ще краще.

Позаду класу розміщена шафа, в якій знаходяться:

1)  невеличкий „музей”, що розповідає нам про історичний розвиток обчислювальної техніки (матеріали для цього музею ми збирали з учнями власноручно);

2)  моделі геометричних тіл і фігур, які зроблені руками самих учнів;

3)  невеличка бібліотека з книжками математичного змісту: історія математики, персоналії в математиці, математичні енциклопедії і довідники, тощо.

Уроки в цьому кабінеті минають дуже швидко, а коли лунає дзвоник з уроку, учні не поспішають залишати нашу кімнату.

Наш кабінет постійно вдосконалюється руками моїми і руками моїх учнів, а разом з ним вдосконалюємося і ми самі у своїх знаннях і вміннях.