Означені особливості суттєвості правого аспекту управлінського рішення визначають ряд вимог до змісту та форми останнього. Передбачувані управлінським рішенням міри, які заторкують трудові та інші відносини між людьми в трудовому колективі, повинні відповідати діючим правовим нормам. які регулюють ці відносини. Разом з тим передбачувані рішенням міри. які заторкують відносини між підрозділами виробництва, повинні відповідати положенням про статус цих підрозділів та їх взаємозв'язках.
Для того, щоб управлінське рішення виявилося дійовим нормативним актом, необхідно правильно обирати підстави для його видання. Важлива вимога, яка пред'являється до управлінського рішення з позиції правого аспекту, полягає в дотриманні установленого розподілу зобов'язань по прийняттю рішень. Велике значення для реального здійснення рішень має точне визначення складу осіб, які відповідальні за його виконання.
Більшість рішень при управлінні виробництвом не є законодавчими актами. Але при цьому вони все ж несуть в собі певну обов'язковість і їм притаманний зміст нормативності. В цьому зв'язку кожному управлінському рішенню як правовому акту повинна бути надана відповідна форма.
Організаційний аспект управлінського рішення враховується в двох основних ситуаціях. Перша ситуація передбачається, коли саме рішення є організаційним, тобто коли змінюється організаційна структура управління або організація процесу управління. Друга ситуація відноситься до управлінських рішень, які встановлюють вказівки та обмеження, що забезпечують при існуючому рівні організованості досягнення результатів обумовлених іншими аспектами цього рішення.
Так, виконання управлінських рішень, які направлені в кінцевому рахунку на підвищення продуктивності праці та ефективності виробництва (покращення організації праці і заробітної плати, впровадження нової техніки і технології виробництва, ефективне використання основних і оборотних фондів) повинно покладатися на ті підрозділи апарату управління і на тих співробітників, які зобов'язані виконувати цю роботу у відповідності з діючими положеннями про поділ управлінських функцій. Управлінські рішення, які стосуються таких організаційних питань, як виявлення конфліктних ситуацій в діяльності об'єкта, підготовка варіантів рішень і організація їх виконання, розподіляються між співробітниками апарату управління у відповідності з інструкціями, які визначають обов'язки кожного.
Таким чином, організаційний аспект управлінських рішень передбачає здійснення заходів по підтриманню рівня організованості управління у відповідності з його структурою і організацією процесу, а також по підвищенню цього рівня.
Розгляд основних аспектів управлінського рішення дозволяє зробити висновок про те, що у виробничо-господарській діяльності важливу роль відіграє економічний аспект, який дозволяє досягти відповідної ефективності діяльності об'єкту, але при цьому обов'язково слід враховувати вплив на рішення соціального, психологічного, правового і організаційного аспектів.
Обґрунтоване рішення створює сприятливі умови для розвитку виробництва і підвищення його ефективності. Недостатньо обґрунтоване рішення може призвести до суттєвих витрат, створити небажану обстановку в колективі, і ускладнити хід виробництва. Тому управлінські рішення повинні відповідати ряду вимог. До основних вимог відносяться: наукова обґрунтованість, цілеспрямованість, кількісна і якісна визначеність, правомірність і законність, оптимальність, своєчасність, комплексність, посилення стимулюючої та виховної функції рішення, гнучкість, повнота оформлення рішення.
Наукова обґрунтованість рішення. Розвиток суспільства, як і окремого виробництва відбувається по об'єктивних законах. Людство, познає ці закони поступово, при цьому розробляються і методи виявлення законів та методики врахування розмірів їх впливу на діяльність відповідних об'єктів управління. Наукова обґрунтованість управлінського рішення полягає в тому, що воно формується з врахуванням об'єктних закономірностей, які знаходять свій вираз в технологічних, економічних організаційних та інших особливостях об'єкту, вплив на діяльність якого передбачається в рішенні.
Ступінь наукового обґрунтування управлінського рішення залежить від його характеру та обсягу дій. Коли обґрунтовуються рішення про освоєння нового виду устаткування, необхідно врахувати і перспективну потребує цього виробу, ступінь забезпечення, основними фондами, наявність підготовлених кадрів, можливості розміщення цього виробу на підприємстві і ряд інших умов. Інша справа у випадках, коли виробляється рішення по поточному регулюванню стандартних процесів. В цих умовах може застосовуватися принцип управління по відхиленнях, тобто управлінський вплив застосовується тільки у випадках, коли виявляється відхід від установлених параметрів виконання.
Прогрес науки управління та інших супутних дисциплін забезпечує працівників управлінь сучасними методами аналізу управлінських ситуацій і розробки проектів рішень, які будуть розглянуті в наступних розділах.
Цілеспрямованість рішення. Як і наукова обґрунтованість управлінського рішення, його цілеспрямованість обумовлюється цілеспрямованістю самого управління. Управлінське рішення повинно точно відповідати цілям, які поставлені перед об'єктом управління, або окремим підрозділом. Цілі управляємого об'єкта повинні бути узгодженими з цілями більш високого рангу. В зв'язку з розвитком місцевого самоврядування цілі об’єкта повинні бути узгоджені з органами регіонального управління.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.