Моделі рішень проблем беззбитковості виробництва, страница 6

1. Витрати можуть бути точно розділені на змінні та постійні складові. Вивчення поведінки витрат показує, що серед них суттєву питому вагу складають напівзмінні витрати, які на можуть бути точно розділені на змінні та постійні. Тому треба брати до уваги умовність їх розподілу при остаточній підготовці проекту управлінського рішення. Слід також враховувати й те, що змінні витрати під впливом різних факторів можуть відхилятися від норми споживання на одиницю продукції.

2. Виробництво тільки одного виду продукції або стійкої номенклатури товарів. Бухгалтерська модель беззбитковості дає достовірні відповіді на ситуації змін обсягів виробництва одного виду продукції в прийнятному діапазоні. При цьому допускається, що не буде змін ціни на реалізовану продукцію та її собівартості.

В багатономенклатурному виробництві рівень рентабельності виробів різний і нерідко відрізняється від середнього рівня в широкому діапазоні. Тому при аналізі беззбитковості при виробництві декількох продуктів слід керуватися розрахунками, які наведені в § 3.5. Але й при цьому треба намагатися врахувати можливу дію інших факторів.

 3. Не  відбувається інших, змін, крім обсягів виробництва. Бухгалтерська модель беззбитковості побудована для визначення змін прибутку (збитків) від змін обсягу виробництва або реалізації продукції. При цьому не враховується вплив змін інших факторів. Тому після одержання результатів розрахунку по моделі необхідно вивчити можливий вплив змін інших факторів виробництва: номенклатура продукції, продуктивність праці, технологія виробництва, використання сировини та матеріалів, рівень цін.

4. Прибуток розраховується тільки-по змінних витратах. В бухгалтерській моделі беззбитковості постійні витрати залишаються незмінними. Тому зміни прибутку або збитків пропорційні динаміці змінних витрат. Якщо прибуток розраховується при визначенні повної собівартості, тоді при суттєвій зміні залишків незавершеного виробництва на прибуток будуть впливати відповідні зміни накладних витрат, значна частина яких відноситься до постійних витрат. В таких випадках треба враховувати, що при збільшенні залишків незавершеного виробництва - відповідна частина постійних витрат перейде в . собівартість залишків і прибуток в розрахунках на цю буму зросте. Протилежним буде результат при зменшенні залишків незавершеного виробництва. Якщо на підприємстві облік витрат здійснюється по системі дірект-костінг, цього впливу постійних витрат не буде.

5. Аналіз проводиться тільки в межах прийнятного обсягу виробництва. При розгляді прикладу для побудови графіку точки беззбитковості (табл.3.1), на цьому графіку були визначені точки прийнятного діапазону обсягів виробництва (рис.3.4). Вони розташовуються по обидва боки від точки беззбитковості. Це означає/що розрахунки досягають достовірності в цих межах. Ряд обмежень, які допускаються в бухгалтерській моделі беззбитковості, призводить до того, що розрахунки поза межами прийнятного діапазону можуть призвести до серйозних прорахунків. Більш того, треба стримано оперувати результатами розрахунків, які ведуться біля границь прийнятного діапазону.

6. Сукупні витрати і сукупні доходи є лінійними функціями обсягу виробництва. Це - суттєве допущення, яке відрізняє бухгалтерську модель беззбитковості від економічної. І усвідомлення пір'ї різниці повинно настроювати на обережність при використанні бухгалтерської моделі. Тому встановлюють прийнятний діапазон обсягів виробництва, тому ведеться розмова про інші застереження.

3.7. Аналіз рішень з врахуванням маржинальної собівартості

Свідомість сучасних економістів формувалася в умовах аналізу управлінських рішень на основі даних про повну собівартість одиниці продукції (планову або фактичну). Поняття маржинального прибутку не було відоме, не використовувалося, так як і широко відомий і використовуваний на Заході метод обліку виробничих витрат "дірект-костінг", який в умовах соціалістичної економіки не використовувався. Це положення наклало свій відбиток на світогляд економіста і зберігається практично без змін.

Разом з тим слід підкреслити, що використання в економічному аналізі маржинального прибутку збагачує його і цим сприяє підвищенню ефективності діяльності організації. Використовувати дані маржинального прибутку можливо (з певними обмеженнями) і при діючій системі обліку і калькулювання, повної собівартості. Але перехід на облік витрат по методу "дірект-костінг" дає можливість одержати готові аналітичні дані і цим значно розширюються можливості використання маржннального прибутку.

Розглянемо приклади такого аналізу в окремих управлінських ситуаціях.

Прийняття додаткового замовлення. Компанія виробляє продукцію обсягом 8000 одиниць за рік. Реалізація продукції здійснюється по оптовій ціні 120 грн. за одиницю. За умов виробництва змінні витрати складають 70 грн. за одиницю виробу, а постійні витрати - 240000 грн. за рік.

До керівництва звернувся представник іншої компанії з пропозицією виробити протягом року 2000 одиниць продукції, але з умовами модифікації виробу таким чином, що змінні витрати будуть збільшуватися на 5 грн. за одиницю, а постійні витрати збільшаться на. 20000 грн. за рік. При цьому замовник обіцяє виплачувати за кожну одиницю модифікованої продукції по 100 гривень за одиницю.

Таким чином, повна собівартість виробника

продукції по базовому варіанту складає (560000 + 34

 240000) : 8000 - 100 грн. і при оптовій ціні в 120 грн. чистий прибуток складає 20 грн. на одиницю. Замовник пропонує модифікацію, яка вимагає збільшити змінні витрати на одиницю продукції на 5 грн., збільшити постійні витрати на 20000 грн. на рік, тобто на одиницю замовлення 20000 : 2000 = 10 гри. При цьому оптову ціну пропонує на 20 грн. меншу, ніж реалізується ця продукція на ринку.

Компанія-виробник має достатньо виробничих потужностей для виконання цього замовлення. Але якщо розглядати пропозицію в порівнянні з повною собівартістю продукції, вона є явно збитковою і неприйнятною.

Інший підхід буде у випадку аналізу пропозиції при врахуванні маржинального прибутку. Для цього слід провести розрахунки варіантів (табл.3.4.)

Таблиця 3.4. Розрахунки результатів прийняття додаткового замовлення