Організація рекреаційних послуг для дітей молодшого шкільного віку в сільській місцевості. Сучасний стан соціально-культурних проблем дітей в селі, страница 3

Значні зміни відбуваються у системі чоловічих та жіночих соціальних ролей у сім’ї стосовно виховання дітей. Залучення жінок до суспільно-виробничої сфери підвищує їх авторитет у родині і водночас зменшує кількість часу спілкування з дітьми, їхнього виховання. Важкі матеріальні умови існування більшої частини українських сімей примушують жінок до праці не стільки з необхідності власного самоствердження та професійної кар’єри, скільки через необхідність матеріально підтримати власну сім’ю.

Сільська дитина має свою “нішу розвитку в межах повсякденних практик її оточення. Під нішею розвитку в рамках еко-культурної теорії, авторами якої є Чарльз Спер і Сара Харкнеш (1972, 1986), розуміється система, яка складається з фізичних і соціальних компонентів, що регулюються звичаями догляду за дітьми та уявленнями батьків про своїх дітей.

Протягом віків в українському селі формувалася “родовідна пам’ять — унікальне явище у традиційному українському побуті. Батьки намагалися передавати в спадок своїм дітям не тільки варті уваги навички до праці та поведінки, але й залишити добру пам’ять про себе, діти ж мали обов’язок дотримуватися родовідних звичаїв і далі розвивати їх. Вважалося, що не вчити своїх дітей звичаїв — це такий самий великий гріх для матері, як і гріх не молитися Богові. Нині, за словами видатного українського письменника, історика В. Скуратівського, зникають традиції, затихає навіть у селах народна пісня, виходить з ужитку чистота мовного спілкування. Там, де руйнується моральний ланцюжок між поколіннями неодмінно з’являються духовні порожнини.

У практиці родинного виховання велике значення мають стосунки між самими дітьми — братами та сестрами. Якщо в сім'ї росте не одна дитина, а два і більше, то необхідно розподіляти обов'язки не тільки між батьками, але і між старшими дітьми. Вони повинні допомагати у догляді за молодшими братами і сестрами, ходити в магазин, чергувати по черзі на кухні і т. п.

У хорошій сім’ї, як правило, старші шефствують над молодшими, а молодші часто, виконуючи вказівки старших, ростуть під їх впливом. При цьому вагоме місце відводилося старшому брату, на випадок смерті батька старший брат мав заступити його й опікуватися меншими братами і сестрами. Дуже важливо знайти час, для того щоб підбити підсумки сімейного життя за участю дітей і зробити при необхідності критичні зауваження.

У сільській місцевості велику роль відіграє трудове виховання дітей З раннього віку багато батьків залучають малят до елементарного посильної праці. Необхідно навчити дитину поважати й цінувати працю колгоспників, любити землю і природу. Для початку слід виховати в ньому вміння самостійно їсти, одягатися, умиватися, прибирати іграшки доглядати за квітами. Пам'ятайте, що діти втомлюються більше від неробства, ніж від праці. Саме бездіяльний стан веде до стомлення, про це писав ще К. Д. Ушинський.

Головне виховувати дітей для праці і в праці. Їм надається можливість досхочу грати, рости в радості. І щоб уникнути сумних наслідків у вихованні, слід обов'язково залучати їх до ведення домашнього господарства. Як показали спеціальні дослідження, по будинку допомагають 75% дівчаток і лише 21% хлопчиків.

Крім домашнього виховання, в сільській місцевості розвинена мережа установ громадського виховання дітей Так, в сільських районних центрах є постійні ясла, в радгоспах - постійні та сезонні ясла, які утримуються за рахунок місцевого бюджету, а колгоспні ясла - за рахунок бюджету колгоспу Сезонні колгоспні і радгоспні ясла для дітей віком до 3 років організовуються в період найбільш напружених сільськогосподарських робіт.

За даними Державної служби статистики України за 2011 рік, з 15,5 тисячі дошкільних навчальних закладів 8,7 тисячі — в сільській місцевості, тобто один дитячий садок припадає на чотири села. З кожним роком кількість дошкільних навчальних закладів у сільській місцевості зменшується. Якщо подивитися на динаміку скорочення шкіл, можна переконатися, що левова частка — це сільські школи. Згідно з даними Державної служби статистики, з 1995 року кількість навчальних закладів у сільській місцевості зменшилася більш як на 2 тисячі.