Мовний механізм утворення метафор дозволяє прямо зв'язувати текст із денотатом, відсутнім у референтному просторі цього тексту. На відміну від порівняння, що також дозволяє отримати подібний ефект, але своїм порівняльним словом (“як”, “подібно” і т.п.) нагадує, що денотати лише порівнюються, метафора «прирівнює» (завдяки синтаксичної моделі фрази без порівняльного слова,) такий денотат до тих денотатів, що утримується в референтному просторі тексту, що виражені прямою номінацією. У результаті породжуване метафорою культурне «забарвлення» тексту може брати участь у реалізації концепцій картини світу, властивих тому чи іншому літературному напрямку [13:48].
Особливий інтерес представляє для нас метафоричний процес створення нового поняття. Коли вчений відкриває до тих пір невідоме явище, тобто коли він створює нове поняття, він повинен його назвати. Оскільки абсолютно нове слово нічого не говорило б носіям мови, він вимушений скористатись існуючим лексиконом, в якому за кожним словом вже закріплено значення. Щоб його зрозуміли, вчений обирає таке слово, значення якого здатне навести на нове поняття. Термін набуває нового значення через посередництво та за допомогою старого, яке за ним зберігається [22:69]:
Tongue– сниця. Один з двох брусків, між яких вставляється дишло. Зовнішнім виглядом і справді нагадує язик.
Shoe – башмак. Пристрій, що служить опорою чому-небудь (headershoe– башмак жатки).
Runner – повзучий пагонець.
Basin – здавленість у верхівці плоду.
Отже, метафора є одним з найбільш продуктивних способів змістоутворення на усіх значущих рівнях мовної структури. Але особливу активність цей спосіб утворення нового змісту на базі вже існуючих виявляється у поповненні лексикону – як побутового, так і науково-термінологічного [11:4]. Саме такі метафори являються предметом нашого дослідження – метафори у науково-технічному дискурсі.
Ставлення до метафоричного терміну різне. Деякі мовознавці вважають, що в термінології метафорична багатозначність не розвивається. Наприклад, В. Даниленко підкреслює, що термінологія позбавлена можливості розвитку значення шляхом метафоричного перенесення, тобто на основі подібності за формою, кольором, дією тощо [14:66].
Існує також думка вчених про невикористання метафори в науковому стилі, яку можна заперечити, оскільки навіть точні науки не можуться розвиватись без метафоричного перенесення форм мовних одиниць. Виявляємо розходження в поглядах на метафору, аж до твердження, що метафора є “постійним розсадником алогічного у мові – дає змогу порівнювати не порівнюване – елементи різної природи – конкретне і абстрактне, час і простір” [5:367].
Проте все більше науковців стверджує, що метафора досить часто стає підґрунтям для розвитку вторинної номінації в термінології. А.В. Суперанська та інші автори монографії “Общая терминология” пишуть про значення метафори в термінології: “Метафора допомагає зрозуміти й пояснити різні факти початково не очевидні, створюючи асоціації за формою, кольором, фактурою, розміром і т.д.” [26:93].
Що стосується функцій метафор, то вони залежать від стилю в якому вона використовується. У науковому дискурсі на перше місце виходить пізнавальна, евристична функція метафори, що дозволяє осмислити новий об'єкт дослідження, спираючись на знання про інші типи об'єктів. Важлива для наукового дискурсу й аргументативна функція метафори як засобу переконання в правильності висунутих тез або постулатів [17:134].
Звісно, щоб зрозуміти суть метафор та випадки їх використання в мовленні потрібно більш детально розглянути їх структурні та семантичні особливості.
1.2 Структурні особливості метафор
Розглянемо деякі найбільш суттєві структурні, а також семантичні ознаки метафори.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.